- Укр
- Англ
Александров Дмитро Геннадійович (Злой)
9 листопада 1997 – 12 жовтня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Дмитро Александров (позивний Злий) загинув 12 жовтня 2023 р. поблизу с-ща Невельське на Донеччині, боронячи українську землю від російських окупантів. Під час ворожого штурму дістав смертельні поранення. Наступного місяця, 9 листопада, йому мало виповнитися 26 років. Дмитро народився у м. Дніпродзержинськ (нині м. Кам'янське) Дніпропетровської області. У 2016 р. закінчив Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти. Із 2019 р. служив за контрактом у пожежному підрозділі Збройних сил України. Займався спортом, захоплювався мотоциклами. Любив проводити час із друзями. Під час повномасштабної війни Дмитро воював за свою країну в лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був вогнеметником відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного та біологічного захисту. «Діму знаю давно. Суєту наводили, спортом разом займалися, на мотоциклах каталися. Забрав його у свій підрозділ. Він був позитивним, рідко коли у нього не було настрою. Завжди думав про пацанів, ніколи не боявся йти у бій. Він був моїм найкращим другом. Таких друзів більше немає, коли ви з ним удвох скрізь... А потім він загинув у бою як герой і набив наостанок багато окупантів», — зазначив побратим і друг Богдан. «Найбільше у Дімі мені подобались його щирість і відкритість, він завжди казав усе прямо: і хороше, і погане. Людина, яка не розводила пліток за спиною. На такого товариша завжди можна було покластися, він міг допомогти в усьому. Його жарти можна було записувати у блокнот, завжди щось як скаже… Одним словом, це була найкраща людина», — додав друг і побратим Іван. Двоюрідна сестра загиблого Софія Новоселець написала про брата: «Нашому воїну назавжди 25... Молилися за тебе ми щоночі, та все ж тебе забрала проклята війна… Навічно будеш ти українським героєм! Такий би добрий був… Та вже тепер дивишся на нас із неба... Ти приклад іншим дав відвагою своєю! Дімочка, ти навічно наш герой, а більше слів не треба…». Поховали воїна на Алеї Героїв у рідному місті. У Дмитра залишилися батько, сестра, тітка, дядько, двоюрідні сестри, бабуся, інші рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'