- Укр
- Англ
Стельмах Дмитро Миколайович (Кабан)
25 вересня 1982 – 6 жовтня 2022
Біографія
Стельмах Дмитро Миколайович народився 25 вересня 1982 р. у м. Кривий Ріг, що на Дніпропетровщині. У 1997 р. закінчив 9 класів Криворізької загальноосвітньої школи № 74. Захоплювався боксом. Вступив до Криворізького коксохімічного технікуму Національної металургійної академії України. Закінчив його у 2001 р. та до початку повномасштабної російської агресії працював на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг». У 2009 р. вступив до Криворізького національного університету. У 2014 р. здобув спеціальність за фахом «Машинобудування». Працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху, ремонтував енергетичне обладнання компанії. Перед війною перейшов у технічну групу № 3 з ремонту та обслуговування енергоустаткування, яка була створена як пілотний проєкт.
Військова служба
Молодший сержантВійськова служба Дмитра почалася у 2003 р. у складі 17-ї окремої танкової бригади, де він отримав спеціальність старшого механіка-водія середніх танків. З початком повномасштабної агресії російської федерації у лютому 2022 р. пішов до військкомату та став до лав української армії. До середини червня 2022 р. служив у роті охорони Саксаганського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області, обіймав посаду гранатометника. 15 червня 2022 р. був переведений до 58-го окремого стрілецького батальйону на посаду командира відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет. Виконував бойові завдання поблизу м. Бахмут на Донеччині.
Загинув 6 жовтня 2022 р. під час виконання чергового бойового завдання в районі с. Весела Долина, що на околиці Бахмута.
- м. Кривий Ріг, центральне кладовище
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Публікації
- Молодший сержант Дмитро Стельмах, позивний Кабан, загинув 6 жовтня 2022 року в бою з окупантами біля села Весела Долина на Донеччині. У вересні воїну виповнилось 40 років. Дмитро народився і жив у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. В юності займався боксом. У 2001 році закінчив Криворізький коксохімічний технікум. У 2014 році здобув вищу освіту у Криворізькому національному університеті. Працював на металургійному комбінаті «АрселорМіттал Кривий Ріг» слюсарем-ремонтником. Дуже любив музику та подорожі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до ЗСУ. Воював у складі 58-го окремого стрілецького батальйону. Був командиром відділення взводу протитанкових керованих ракет. «Наш космос, наш янгол, коханий чоловік, неймовірний тато! Хочеться кричати на весь світ, яким нереально крутим ти був! Скільки життя, сили, енергії в тобі було! Завжди готовий був підставити плече побратимам, готовий звалити на себе по максимуму, захистити! Чоловік був прикладом для інших і в цивільному, і у військовому житті. Близькі йому люди завжди отримували 100-відсоткову його підтримку і допомогу. Кажуть, незамінних немає і це неправда, бо цілий всесвіт нічим не заміниш... Діма був до останнього вірний військовій присязі і загинув як справжній герой», – розповіла дружина воїна Вікторія. Поховали Дмитра у рідному місті. Вдома на нього чекали батьки, дружина і двоє синів.Платформа пам'яті 'Меморіал'