- Укр
- Англ
Розенко Дмитро Олегович
28 жовтня 1986 – 25 лютого 2022Чернігівська обл. – Чернігівська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Розенко Дмитро Олегович народився 28 жовтня 1986 р. у с. Чудівка Чернігівської області. Загинув 25 лютого 2022 р. під час бою з російськими окупантами в районі с. Халявин Чернігівського району Чернігівської області. Дмитро перебував на БМП-1, що поспіхом намагалась евакуювати воїнів до інших позицій. Під час відходу українські підрозділи потрапили під ворожий обстріл артилерії. Один із вибухів пролунав біля БМП-1, внаслідок чого Дмитро дістав важкі осколкові поранення, несумісні з життям.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 35-річний молодший сержант Дмитро Розенко загинув 25 лютого 2022 року під час оборони міста Чернігів. В ході виконання бойового завдання при відході до більш захищених позицій на в'їзді в місто в БМП, на якому рухалися військові, влучив ворожий снаряд. Захисник отримав смертельні осколкові поранення та помер на місці. Дмитро Олегович народився в селі Чудівка Чернігівської області. У 2003 році закінчив загальноосвітню школу №2 в селищі Ріпки. У 2008 році – Одеську національну юридичну академію за спеціальністю «Правознавство». Відтоді працював в органах прокуратури Чернігівщини, був молодшим радником юстиції. У 2015-2016 роках проходив військову службу в лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації. Служив інструктором навчального взводу у 184-му навчальному центрі НАСВ. Просився в АТО, проте йому відмовили. На дозвіллі цікавився історією України, любив читати художню й документальну літературу, особливо захоплювався тематикою національного визвольного руху України. 24 лютого 2022 року чоловік став на оборону міста Чернігова. Долучився до лав 162-го батальйону 119-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. «Дмитро був людиною неординарною, особливою. Патріот не на словах, а на ділі. Освічений, професіонал своєї справи, захоплювався історією України, книголюб. Розвідував в архівах факти червоного терору, зокрема на території рідного села. Мав велике добре серце, любив свою родину», – розповіла його рідна сестра Юлія Усенок. Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Дмитра в рідному селі. У нього залишилися батьки, сестра і цивільна дружина.Платформа пам'яті 'Меморіал'