- Укр
- Англ
Биць Дмитро Святославович
21 червня 2001 – 7 травня 2022Рівненська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» I ступеня

Біографія
Биць Дмитро Святославович народився 21 червня 2001 р. У 2020 р. закінчив Чортківський державний медичний коледж. До Збройних сил України був призваний 26 жовтня 2020 р. Проходив службу за контрактом, обіймав посаду військового медика. З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 р. захищав рідну землю від окупантів. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців із районів бойових дій. Загинув 7 травня 2022 р. під час авіаудару у смт Білогорівка Сєвєродонецького району на Луганщині. Залишились батьки, двоє сестер і брат. Дмитро був найстаршим серед дітей. Похований 16 травня 2022 р. у с. Ситне Крупецької сільської громади Дубенського району Рівненської області.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Бойовий медик Дмитро Биць загинув 7 травня 2022 року під час оборони Луганщини від окупантів. Біля селища Білогорівка боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаудару. У червні захиснику мав виповнитися 21 рік. Дмитро народився в селі Ситне Рівненської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Чортківський медичний фаховий коледж. У вільний час любив грати у футбол з друзями. Після випуску 2020 року пішов на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Під час повномасштабного російського вторгнення Дмитро був бойовим медиком у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців з районів бойових дій. За 2022 рік солдат Биць став повним кавалером ордена «За мужність», отримавши останній вже посмертно. «Діма був найкращим і відданим другом, хорошим сином батькам, опорою своїм братам і сестрам, гідним прикладом для наслідування. Завжди підтримував порадою чи жартом, постійно на позитиві. Не проходить і дня, щоб я не згадав наші шкільні безтурботні часи, коли ми і подумати не могли, що буде війна і Діма віддасть своє життя на ній за наше мирне майбутнє», – розповів друг та однокласник загиблого Андрій Коваль. Поховали військовослужбовця у рідному селі. У Дмитра залишилися батьки, дві сестри, брат, друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'