- Укр
- Англ
Камінський Дмитро Сергійович (Хижак)
25 березня 1996 – 26 квітня 2022Рівненська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Десантник Дмитро Камінський (позивний Хижак) загинув 26 квітня 2022 р. біля с. Курулька на Харківщині. Воїн отримав смертельні поранення під час двогодинного бою з окупантами, коли його група проривалася на підмогу побратимам. У березні захиснику виповнилося 26 років. Дмитро народився в с. Мале Вербче Рівненської області. З дитинства жив із родиною в с. Корост. Навчався у місцевому ліцеї. Потім закінчив Сарненське вище професійне училище № 22, здобув фах спеціаліста гіпсокартонних конструкцій. В юності зацікавився зброєю та військовими операціями. У вільний час любив збирати гриби, ходити на риболовлю. Був комунікабельним, мав багато друзів. У 2019 р. Дмитро уклав контракт із ЗСУ і став бійцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час підготовки здійснив 28 стрибків із парашутом. Із 2021 р. почав виконувати бойові завдання на території проведення ООС на Донбасі. Повномасштабне вторгнення боєць зустрів разом із побратимами. З першого дня великої війни гідно та мужньо виконував військовий обов'язок. Роту, в якій служив Дмитро, окупанти називали «Демони». «Вони з'являються невідомо звідки та зникають невідомо куди, залишаючи після себе десятки вбитих», — казали вороги в перехоплених розмовах. Хижак обіймав посаду командира групи швидкого реагування. Напередодні загибелі його підрозділ відвели вперше з початку повномасштабної війни. А Дмитро добровільно залишився на позиції. Загинув зі зброєю в руках, як справжній воїн. «Хоч за документами я — вітчим Дмитру, був для нього саме татом. Доля мені подарувала такого сина на початку 2005 р. Кажуть, всіх дітей любиш однаково, але з Дімкою у нас були надзвичайно теплі, дружні стосунки. Не було й дня, щоб ми не розмовляли. Де б він не був: на навчанні, на роботі, на відпочинку. Безмежно люблю, сумую, не можу змиритися з втратою», — розповів Віталій Дубинець. Поховали Дмитра в с. Корост на Рівненщині. Напередодні загибелі він надіслав батьку фотографії, які просив розмістити на пам'ятнику в разі його загибелі. У Дмитра залишилися батьки, четверо братів і сестра. Найменший брат, 9-річний Денис, каже, що буде десантником, як Дмитро. Старшого солдата Дмитра Камінського посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ та ІІ ступенів. Першу нагороду за участь у штурмі околиць м. Горлівка він мав отримати за життя наприкінці лютого 2022 р., але указ був підписаний у травні 2022 р.Платформа пам'яті 'Меморіал'