Лінський Дмитро Сергійович (Сектант)

Старший солдат Дмитро Лінський, позивний Сектант, загинув 28 лютого 2022 року в запеклому бою з окупантами в районі села Лебединське, що під Маріуполем на Донеччині. Дмитро народився в місті Красноград Харківської області. У 2012-2014 роках навчався в Харківському національному аерокосмічному університеті імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Але на початку 2015-го залишив навчання та вступив до «Національного корпусу» (Азов). До цього активно брав участь у проукраїнських заходах та Революції Гідності. Був палким патріотом, боровся за свободу і правду для української нації. Займався спортом, а саме футболом, що привело його до фанатського руху ФК «Металіст» (Харків), а згодом до колективу WTF (відомий як Kharkiv City Patriot). Загалом мав багато хобі та любив активний відпочинок. Окрім тренувань на полігоні, змагань з боксу та футболу, займався на водолазних курсах, стрибав з гелікоптера з парашутом, хотів поїхати на змагання зі снайперської стрільби. У 2016 році приєднався до лав полку «Азов», відтоді жив у Маріуполі та присвятив себе військовій службі. Віддано й вірно ставився до своїх обов'язків. Брав участь у бойових діях в АТО\/ООС. Під час повномасштабної війни Дмитро обіймав посаду снайпера підрозділу розвідки ОЗСП «Азов», що в складі Національної гвардії України. З перших днів вторгнення разом із побратимами боронив місто Маріуполь та завод «Азовсталь». За весь період своєї служби військовий неодноразово був відзначений нагородами, зокрема: «Козацький хрест» ІІІ і ІІ ступенів, «Ветеран війни», «За участь в антитерористичній операції». А посмертно був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Мій чоловік був дуже доброю та порядною людиною. Чоловік-сонце, чоловік-позитив! Сім років нашого спільного життя він носив мене на руках, дарував неймовірне піклування та радість. Тільки на роботі він був іншим – серйозним та суворим, з жагою помсти за кожного побратима, за кожен метр землі… Діма був дуже чуйним, завжди дзвонив мамі, бабусі, брату, любив їх занадто і пишався ними. Діма виховав нерідного сина Давида. Разом з ним він пішов у секцію з боксу, їздив на всі змагання і тренувався з ним. Любив, як рідного сина, і хотів зробити з нього чемпіона світу з боксу. Зараз Давид втілює мрію батька в Європі і йде вперед на вищому рівні. Всі перемоги присвячує батьку і рідній Україні. Ми мріємо повернутися в наш український Маріуполь, який став нашим домом… Завжди буду пам'ятати і любити Діму, бо точно можу сказати про нас: таке кохання раз на все життя. Всі, хто нас знав, бачили наші теплі стосунки і зараз кажуть, що неможливо усвідомити, що зруйновано справжню сім'ю та кохання. Його усмішка, позитив, добрі очі завжди у моїй пам'яті, і останні його слова мені: «Я завжди з тобою!»… Пишаємося, що мали можливість бути сім'єю з нашим Героєм. Любимо та пам'ятаємо його назавжди!» – розповіла дружина загиблого воїна Лара Різван. Рідні поки не змогли попрощатися зі своїм захисником, оскільки очікують на результати експертизи. У місті Краснограді з'явилася вулиця імені Дмитра Лінського. У Героя залишилися мама, бабуся, брат, дружина та син.