Бойчук Дмитро Васильович (Дикий)

Бойовий медик Дмитро Бойчук (позивний Дикий) загинув 22 липня 2023 р. під час штурму в районі с. Роботине Запорізької області. У червні йому виповнилося 30 років. Дмитро народився у с. Топільське Івано-Франківської області. Навчався у Вовчанському медичному коледжі. Працював за кордоном. Завжди мав активну проукраїнську та громадянську позицію. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік без вагань став на захист України від окупантів. Спочатку проходив службу в лавах 115-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, обіймав посаду снайпера-розвідника розвідувальної роти. Брав участь у боях на Луганщині, зокрема обороняв Рубіжне та Сєвєродонецьк. Дістав поранення, після лікування повернувся на передову. Згодом воював за населені пункти Піски та Водяне на Донеччині. Через деякий час перевівся до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Там обійняв посаду бойового медика розвідувального взводу розвідувальної роти. Брав участь у штурмах. «Діма Бойчук — символ щирої та незламної дружби. Приклад для всіх. Розвідник, снайпер-розвідник, старший снайпер-розвідник, снайпер-марксмен, штурмовик, бойовий медик, доброволець! Ким тільки не доводилось бути, захищаючи Батьківщину. Попри все це, завжди пліч-о-пліч оберігав найкращого друга-побратима. І загинув, намагаючись врятувати життя йому та іншим героям, які були в тому бою. Дуже скромний у мирному житті та далеко не скромний на полі бою. Саме таким його пам'ятають ті, хто був з ним. Ніколи не просив допомоги, не жалівся. На запитання: «Як ти?», відповідь була вже відома: «Все ок. Як ти?», «Все добре. Як у вас там?», «Норм. Як ти?». При цьому перебував на найгарячіших ділянках фронту. До першого поранення мало хто знав, де він. Оскільки не хотів, щоб батьки дізналися, що він на війні. Чуйний і турботливий син, брат, хрещений батько маленького племінника, коханий. Його не цікавили нагороди та грамоти. Пріоритети в житті були зовсім інші. Назавжди 30. Назавжди в строю та пам'яті!» — розповів Микола Гайдейчук, з яким вони разом проходили строкову службу у 2013–2015 рр. Поховали героя у рідному селі. Вдома на Дмитра чекали батько, сестра, дівчина та інші рідні. Мама померла від раку за 40 днів до його загибелі.