Шевчик Едуард Олександрович

Молодший сержант Едуард Шевчик загинув 11 лютого 2024 р. у бою біля с. Гаврилівка Донецької області. Захиснику було 29 років. Едуард народився у с. Медведівка Черкаської області, але зростав у с. Трушівці. У родині було двоє братів, яких мама підняла на ноги сама. Навчався у Трушівській школі. Потім закінчив Черкаський вищий професійний ліцей № 17, здобув фах електромонтажника з освітлення та освітлювальних мереж. У 2014–2018 рр. проходив службу в ЗСУ, спочатку був строковиком, а потім уклав контракт. Після звільнення переїхав до Києва та влаштувався на «Нову пошту», де працював понад 3 роки. Любив активний відпочинок. Обожнював подорожі, купання у річці, прогулянки в Чигирині. Дуже любив свій край. Мав інженерні здібності, міг полагодити будь-який прилад, навіть смартфон. У березні 2022 р. чоловік добровільно пішов на військову службу до ЗСУ. Служив у 46-й окремій аеромобільній бригаді. Обіймав посаду оператора відділення радіоелектронної боротьби. Спочатку брав участь у звільненні Київщини. Із часом воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Свою долю Едуард зустрів там же, на фронті. Його кохана працювала психологом у військовій частині, де служив хлопець. Почуття були взаємні. У липні 2022 р. пара одружилася, у Києві відгуляли весілля. А у квітні 2023 р. у подружжя народився син. Проте чоловік бачив малюка всього два дні. Більше молодий батько з фронту не повертався. Восени бригаду перекинули на захист Донеччини. Едуард казав, що не може брати відпустки, залишати своїх у пеклі, послаблювати прикриття. Він мав понад 10 контузій і перед загибеллю вже погано говорив. «Він мені казав: малий, виростеш, я тебе заберу до себе на роботу на «Нову пошту». Компанія хороша, йому там було дуже весело, з оплатою добре, з людьми подружився. Він гарно працював, відповідально, мав перспективи: останній період фактично виконував обов'язки старшого оператора і чекав, коли його офіційно підвищать. Він був сміливим, мужнім, дуже відповідальним, гарно ставився до своїх людей, мав високі бойові результати — так про нього розповідали керівники… Нереалізованих мрій в Едуарда залишилось дві: виростити сина і побачити Америку. На жаль, маленький Тимофій ніколи не відчує батькових обіймів», — розповів брат загиблого Назар. Поховали десантника у рідному селі. Вдома на Едуарда чекали дружина, син, любляча родина та друзі.