Храмцов Ігор Михайлович

Старший солдат Ігор Храмцов (позивні Старий, Міхалич) помер 3 вересня 2024 р. у лікарні м. Дніпро. 2 вересня воїн дістав важкі поранення, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку. Захисникові було 52 роки. Народився Ігор у Миколаєві. З дитинства займався фехтуванням, був призером українських та міжнародних змагань, майстром спорту з фехтування. Все життя підтримував українську фехтувальну та спортивну спільноти. Вів активний спосіб життя, грав у футбол, катався на велосипеді. У цивільному житті працював на харчовому підприємстві. Цінував якісну музику, гарну літературу й цікаві фільми. У березні 2022 р. добровільно долучився до лав Національної гвардії України. Служив у 19-му полку охорони громадського порядку. «Я хотіла, аби люди дізнались про людину, яка все своє життя була життєрадісною, активною, відкритою, чесною та працьовитою. Тато завжди всім допомагав та підтримував, навіть у складні часи. Мав багато друзів, з якими вони були разом із самого дитинства, всі цінували його як гарного і вірного товариша та прекрасну людину. Підтримував усіх побратимів, багато з них були ще молоді хлопці, тому мій батько став для них старшим товаришем, якого вони поважали й цінували. На початку повномасштабної війни взяв зброю до рук і без жодного сумніву добровільно пішов захищати Батьківщину. Протягом цих років декілька разів дивом уникав смерті. Унікальна історія сталась 29 березня 2022 р., коли ворожа ракета влучила в будівлю Миколаївської ОВА. У цей день мої батьки святкували 25-ту річницю весілля. Батько після нічного чергування на блокпосту мав залишатися на ночівлю в будівлі ОВА, проте він не пішов спати, а рано-вранці відправився за квітами, аби заїхати на хвилинку додому і привітати маму — це була їхня традиція. Він прийшов на квітковий ринок, проте той був ще зачинений. Тато вирішив почекати там, хоча міг повернутися до ОВА і ще трохи поспати. Він почекав, купив квіти і заїхав додому привітати маму. У цей момент ракета окупантів прилетіла в будівлю ОВА, там загинули його молоді побратими. Ця ситуація дуже сильно вплинула на нашу родину та батька, ми вкотре переконались, за що боремось. До останньої хвилини він вшановував пам'ять загиблих побратимів та боровся і за них. Батько дуже хотів бути корисним на цій війні, вибороти нашу свободу, аби ми та майбутні покоління не знали, що таке війна і більше ніхто не стикався з такими стражданнями», — розповіла донька воїна Марія. Поховали захисника у рідному місті. В Ігоря залишились дружина, син і донька.