- Укр
- Англ
Пасько Ігор Миколайович (Гром)
4 червня 1969 – 9 березня 2022Полтавська обл. – Київська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Пасько Ігор Миколайович народився 4 червня 1969 р. у с. Бодаква Лохвицького району Полтавської області в родині шофера та медичної сестри. Із трьох синів був наймолодшим. У 1984 р. закінчив Бодаквянську середню школу, після якої навчався у Глинському професійно-технічному училищі, де здобув професію тракториста.
Проходив строкову військову службу в прикордонних військах, отримав звання сержанта.
Із 1993 р. мешкав у м. Лохвиця, до 2001 р. працював монтером у Лохвицькому відділі АТ «Полтаваобленерго».
У 2014 р., із початком російської агресії, вирушив добровольцем у складі Сумського прикордонного загону на захист Батьківщини. Був гранатометником, мав позивний Гром. Брав участь у боях за м. Іловайськ та в обороні м. Мар'їнка.
У 2016 р. повернувся до мирного життя та улюбленої справи. Був копачем криниць, це ремесло успадкував від батька та діда.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну став на захист своєї держави. Був артилеристом у 2-й самохідній артилерійській батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців. Був заряджаючим гаубиці.
9 березня 2022 р. у с. Лютіж Вишгородського району під час боїв за м. Київ батарея Ігоря відбивала атаку російських танків. Чотири бронемашини вдалося підбити, але під час зміни позиції батареї 2 ворожі гелікоптери скинули снаряди. Ігор дістав смертельне поранення голови.
Похований 12 березня 2022 р. у с. Бодаква на Полтавщині.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 52-річний сержант Ігор Пасько із позивним Гром загинув 9 березня 2022 року у боях біля с. Лютіж Київської області. Захисник отримав смертельні осколкові поранення шиї та голови від ворожого снаряду. Ігор народився у с. Бодаква на Полтавщині. Був найменшою дитиною у родині. Закінчив 8 класів Бодаквянської школи. Навчався у Глинському училищі механізації. Відслужив строкову в армії. Повернуся до рідного села, пробував себе на різних роботах. Врешті обрав родинне ремесло – копати і чистити колодязі. Любив свою роботу, друзів, родину. А ще дуже любив свою Батьківщину. У 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, Ігор пішов служити у Державну прикордонну службу України. Був у боях за Іловайськ. Після демобілізації повернувся додому та продовжував займатися своєю справою. Однак 24 лютого 2022 року війна знову увірвалася у його життя. З першого дня вторгнення чоловік знову взяв до рук зброю. Тепер був механіком-водієм вже у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Сказав: «Я вже воював на Сході, пройшов Іловайськ (хоча про це не дуже любив говорити), тому маю досвід і, може, поможу. Хлопців призвали молодих, буду підказувати». Так Гром вирушив захищати Київську область від наступу російських окупантів. 9 березня батарея Ігоря Паська з гаубиць почала бій із колоною російських танків. Чотири бронемашини вдалося підбити. Але ворог люто обстрілював позиції наших артилеристів. Від командування надійшов наказ: «Батареї змінити позицію». Але тут у небі з'явилися два російські бойові гелікоптери. Вони й скинули смертоносні заряди. Ігор загинув разом з побратимами. Посмертно сержант Пасько нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника у рідному селі на Полтавщині. У Ігоря залишилися батько, двоє старших братів, дружина і донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'