- Укр
- Англ
Дроздов Ігор Володимирович (Дрозд)
2 грудня 1981 – 25 липня 2022Житомирська обл. – Херсонська обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Біографія
Дроздов Ігор Володимирович народився 2 грудня 1981 р. у м. Житомир. Закінчив місцеву школу № 28, згодом — університет «Житомирська політехніка». Під час навчання пройшов військову кафедру, де і здобув звання молодшого лейтенанта. З початком повномасштабного вторгнення в Україну став боронити рідну землю. З першого дня війни проходив службу в десантно-штрумових військах. Брав участь в обороні Києва. Згодом потрапив до 46-ї окремої аеромобільної бригади, де обіймав посаду командира взводу. Загинув 25 липня 2022 р. у боях за с. Білогірка Херсонської області. Похований на Смолянському військовому кладовищі у м. Житомир.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 40-річний лейтенант Ігор Дроздов, позивний Дрозд, загинув 25 липня 2022 року у бою в районі села Білогірка Херсонської області. Ігор народився і прожив усе життя у місті Житомир. Закінчив місцеву школу №28. Здобув фах інженера у видобувній сфері у Державному університеті «Житомирська політехніка». Також закінчив військову кафедру Житомирського військового інституту, де здобув первинне офіцерське звання – молодший лейтенант. Працював за спеціальністю на заводі з виготовлення автомобільної проводки. Любив ліс, гриби та природу, дуже цінував родину. Був чесним та понад усе цінував справедливість. З військовою справою до 24 лютого 2022 року не стикався. Однак після повномасштабного вторгнення російської армії взяв до рук зброю. Ігор приєднався до 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Заступив на посаду командира взводу та вирушив на передову захищати Україну від ворогів. «Я хотів би сказати, що це більше ніж батько, це друг та приклад того, як я повинен чинити все своє життя. Він не мав справи з військом після закінчення військової кафедри, проте бездоганно та до кінця виконував свій обов'язок. Він – не кадровий військовий, проте з честю та гідністю вів у бій свій взвод. Ця людина заслуговує на найвищу пошану та пам'ять. Герої не вмирають!» – сказав син Данило. Поховали офіцера на Смолянському військовому кладовищі у рідному Житомирі. Вдома на Ігоря чекали мама, сестра, дружина та двоє синів.Платформа пам'яті 'Меморіал'