Моторко Ігор Валерійович

Моторко Ігор Валерійович народився 18 квітня 1985 р. на Миколаївщині. Там закінчив 9 класів загальноосвітньої школи. Потім із мамою переїхали на її Батьківщину — до с. Вичівка Вараського району Рівненської області. У 2002 р. закінчив 11 класів місцевої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів.
У 2002—2004 рр. проходив строкову військову службу у м. Суми, згодом уклав контракт із ЗСУ. Після закінчення терміну контракту повернувся додому.
Під час війни на Сході України 28 квітня 2015 р. був мобілізований. Військову службу проходив у складі новосформованого на Дубенщині 301-го дорожньо-комендантського батальйону 47-ї окремої інженерної бригади. Служив в АТО, захищав Донецький напрямок до 2018 р. Як учасник бойових дій уклав контракт ще на 6 місяців, обіймав посаду водія реанімобіля в медичній роті 14-ї окремої механізованої бригади.
За звитяжну військову службу неодноразово був відзначений грамотами та подяками від командування. Нагороджений медаллю «Учасник АТО», медаллю «Захисник рідної землі», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
У травні 2021 р. Ігор Моторко знову підписав контракт із ЗСУ.
Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій.
Загинув 20 березня 2022 р. на Луганщині внаслідок масованого артилерійського обстрілу.
Чин прощання із загиблим проходив 26 березня 2022 р. у селі, де він проживав.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта Моторка Ігоря Валерійовича було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).