Мисяк Ігор Васильович (Поет)

Молодший сержант Ігор Мисяк (позивний Поет) загинув 1 квітня 2023 р. поблизу с. Богданівка на Донеччині. Під час евакуації поранених побратимів медичний екіпаж, у складі якого він був, потрапив під ворожий мінометний обстріл. За два місяці, 16 червня, воїну виповнилося би 30 років. Ігор народився у с. Дидятичі Львівської області. Після закінчення школи вступив до Самбірського технікуму економіки та інформатики, де навчався на відділенні «Комерційна діяльність». Брав активну участь у Революції гідності, за що 23 січня 2014 р. був арештований тодішньою владою. Після початку російської агресії пішов добровольцем на фронт. Був санітаром на «швидкій» і бійцем-рятувальником у батальйоні «Азов». Одружився в 2017 р., проживав з дружиною у Києві. Того ж року здобув вищу освіту на історичному факультеті Дрогобицького педагогічного університету. З дитинства захоплювався футболом, писав вірші. У 2022 р. вийшов його дебютний роман «Завод», присвячений загиблому побратиму. Останнім місцем роботи була компанія «ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА». У перший день повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 р., Ігор відвіз дружину до батьків на Львівщину. Сам повернувся до столиці. Записався до лав ТРО та став на захист Києва. Із квітня 2022 р. проходив службу в лавах 28-ї окремої механізованої бригади, обіймав посаду санітара, брав участь в обороні Одещини, Миколаївщини та Херсонщини. У жовтні 2022 р. перевівся в 57-му окрему мотопіхотну бригаду імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був старшим бойовим медиком і санітарним інструктором 34-го батальйону, займався евакуацією поранених на Донецькому напрямку. В останньому своєму дописі у фейсбуці за день до загибелі Ігор написав: «Снігу по коліна. Евакуація в таких умовах — надскладна штука. Але ми робимо свою роботу. В мене все добре. Обнімайте рідних, донатьте на ЗСУ, читайте книжки». «Ігор був надзвичайною людиною і великим патріотом своєї країни. Талановитий, освічений, справедливий і надзвичайно добрий. Він був для мене більше, ніж чоловік та коханий, він був єдиною підтримкою та опорою, кращим другом. Ми ніколи не сварились, любили подорожувати і пізнавати світ. Ця війна забрала найкращого у світі чоловіка, коханого та єдиного сина в батьків. Ігор вважався зниклим безвісти майже 2 місяці. Після того як тіло мого чоловіка знайшли, моє життя зупинилось. Серце батька не витримало втрати, і невдовзі він пішов за сином. Мати Ігоря залишилась без чоловіка і єдиного сина», — розповіла дружина полеглого воїна Марина. Поховали героя на Лісовому цвинтарі у Києві. В Ігоря залишилися мама, дружина, рідні, друзі та побратими.