Сасюк Ігор Ярославович (Гвинтик)

Молодший сержант Ігор Сасюк (позивний Гвинтик) загинув 7 квітня 2024 р. під час виконання бойового завдання у с. Роботине Запорізької області. Він переносив зі старого бліндажа боєприпаси. В один із них, що був у руках Ігоря, влучив уламок зі скиду ворожого безпілотника. Воїн дістав поранення, несумісні з життям. Ігореві було 34 роки. Народився у с-щі Маньківка на Черкащині. Навчався у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Здобув фах учителя історії. У цивільному житті працював керівником відділення «Нової пошти» у Києві, потім — у магазині «Jusk», згодом мав власний бізнес у галузі активного відпочинку та туризму. У вільний час обожнював ходити з металошукачем, досліджувати історичну спадщину, займався виготовленням аксесуарів із натуральної шкіри. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України, долучившись до складу 118-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду зовнішнього пілота-оператора. Був командиром відділення. Нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «Учасник бойових дій». «Позитивний і добрий, завжди приходив на допомогу друзям. Працьовитий, сміливий та безстрашний. Чудовий товариш, люблячий чоловік і батько. Легендарний у своєму оточенні, один із найкращих пілотів своєї бригади. Він мав найбільше годин польотів згідно з внутрішнім рейтингом, відзначився ювелірними скидами з «Matrice». До останнього був вірний присязі та виконував свою роботу якісно та з завзяттям», — розповіла дружина Ірина Сасюк. Поховали воїна на новому кладовищі у с-ща Оратів Вінницької області, де він проживав. В Ігоря залишилися дружина, донька, батьки, брат і друзі.