- Укр
- Англ
Волошин Ілля Фідельович (Нога)
3 травня 1991 – 30 жовтня 2022Запорізька обл. – Помер від поранень
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 31-річний військовослужбовець Ілля Волошин помер 30 жовтня 2022 р. від важких поранень, які отримав на фронті. Він був поранений 24 жовтня, лікарі боролися за життя бійця до останнього. Ілля народився у м. Запоріжжя, закінчив Національний університет «Запорізька політехніка». Завжди був щирим, життєрадісним, привітним, мав багато друзів. Брав участь у Революції гідності, після цього одразу добровольцем поїхав на Донбас. Ілля брав участь в АТО у складі добровольчого батальйону «Січ», згодом — у «Карпатській Січі». Мав позивний Панк. У цивільному житті займався підприємницькою діяльністю. Ветеранський бізнес запустив після того, як закінчив економічний факультет ЗНУ. Під час повномасштабної війни Ілля як ветеран одним із перших долучився до лав Збройних сил України. Він приєднався до 110-ї окремої бригади територіальної оборони. 24 жовтня Ілля дістав поранення грудної клітки, втратив багато крові. Його евакуювали до шпиталю. Там кілька днів він був у реанімації. 30 жовтня серце захисника зупинилося. «Друже, багато всілякого ми з тобою пережили разом. Тільки зараз усвідомлюю, як же багато всього було... Новий рік на Майдані під час Революції та вже інший Новий рік — у Водяному, на Донбасі. Нічні рейди на пам'ятники Леніну в області та безліч інших епічних пригод. Прапор, який ми знайшли у розбитому Первомайському багато років тому, знову зі мною, тут, на Донбасі. Але ми продовжимо сміятися з тобою, мій Друже, тепер у моїх думках», — написав побратим Андрій Рибальченко. «25 жовтня. «…Важкі травми, велика втрата крові, він важкий, але стабільний…» Дозволяє побачити. Страх. Намагаюсь не плакати, я мушу бути сильною за нас обох. Бачу його без свідомості, весь в трубках і катетерах. Бачити це стає нестерпно, але я тримаюсь. Легенько торкаюсь волосся: «Ти сильний! Ти житимеш! Ти мені потрібен! Тільки тримайся!» 30 жовтня. Ранок. Істерика. Дзвінок з лікарні: «Альона, ваш чоловік загинув. Мої співчуття». Моє щастя! Моє сонечко! Мій найкращий у світі! Ти моє все! Я не можу без тебе! Як мені тепер жити?» — написала дружина Альона. З захисником попрощались у Запоріжжі.Платформа пам'яті 'Меморіал'