Снігур Ілля Олександрович (Безмежний)

Солдат Ілля Снігур (позивний Безмежний) загинув 7 травня 2024 р. поблизу м. Лиман на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельні вогнепальні поранення. Йому назавжди залишилось 27 років. Ілля народився у м. Жмеринка Вінницької області. Навчався у місцевій школі № 4. Потім закінчив Браїлівський професійний ліцей. Пройшов строкову службу в прикордонних військах. У цивільному житті працював на будівництвах. На дозвіллі любив рибалити, малювати та займатися спортом. Під час повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав захисників. Служив у 120-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був кулеметником у 170-му батальйоні. «Ілля мав щиру душу. Він — промінь сонця у погану погоду. Найдобріша людина з тих, кого я знала, про нього сказати можна лиш хороше, жодної поганої згадки немає. Дуже уважний. Людина, що вміла слухати та дослухатись, завжди зі щирими побажаннями до всіх. Попри те, що ми двоюрідні та маємо різницю у віці, ми завжди росли як рідні, пліч-о-пліч. Я завжди пишалася тим, що у мене є старший брат, якого я так любила, а тепер пишаюся його мужністю, бо в перший день війни він прийняв рішення про повернення до України: «Якщо всі втечуть за кордон, то хто ж захистить рідну державу, моїх рідних?». Він став до лав добровольців, потім долучився до Жмеринської тероборони, а далі разом із побратимами 170-го батальйону 120-ї бригади стримував ворога у найгарячіших точках Донецької області. На початку травня 2024 р. Іллю та його товаришів перекинули на виконання бойових завдань на Краматорський напрямок, а 7 травня він втратив найцінніше — своє життя, можливість планувати, мріяти, створити сім'ю та насолоджуватися життям», — розповіла двоюрідна сестра загиблого Марія Колесник. Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря в рідному місті. В Іллі залишилась велика сім'я: мати Інна та батько Олександр, рідна сестра Анастасія та її діти, двоюрідні сестри та брати, хрещені батьки, бабуся та дідусь, тітки та дядьки.