Плоский Костянтин Валерійович (Бро)

Старший солдат Костянтин Плоский (позивний Бро) загинув 8 травня 2024 р. у бою в районі с. Старомайорське на Донеччині. Разом із братом вони зачищали будинок біля своїх позицій від двох окупантів. У квітні захиснику виповнилося 28 років. Костянтин народився у м. Дніпро. Після школи вступив до коледжу при Дніпровському державному аграрно-економічному університеті, а згодом — і до самого університету. Там здобув ступінь бакалавра. Любив читати, цікавився історією, саморозвитком, психологією. Досконало знав українську мову. За словами близьких, у Костянтина була дуже гарна пам'ять, тож йому легко давалося все нове. Був приємним у спілкуванні, добрим, намагався всім допомогти. Поза роботою був людиною домашньою, не дуже любив подорожі чи якісь активності. Хоча постійно ходив у тренажерний зал, тримав себе у формі. Любив спокій, природу, гори, спілкування з друзями. Під час навчання на перших курсах почав працювати у компанії «Нова пошта». У 2016 р. хлопця призвали на строкову службу. Потрапив до лав Нацгвардії, служив рік у рідному місті, потім ще пів року — на контракті. Хотів іти воювати в АТО, але не пройшов медкомісію через зір. Після служби повернувся на «Нову пошту», встиг попрацювати і в Одесі, а згодом обійняв посаду керівника відділення № 76 вже у рідному місті. У березні 2022 р. Костянтин долучився до лав 128-ї окремої бригади територіальної оборони. Спочатку обіймав посаду діловода. Підрозділ стояв на Запорізькому напрямку. Рідний брат Костянтина — Максим — згодом також вступив до армії, але служив на Харківському напрямку. Брати хотіли бути разом, і на початку 2023 р. Максиму вдалося перевестися до бригади Костянтина. Костянтин тоді вже обіймав посаду командира відділення. У 2023 р. його відправили під с. Старомайорське. Мали зробити взводним, але не встигли. «Я одного «мінуснув», залишився другий, він заховався у будинку. Ми пішли туди, я жахнув по хаті з ПЗРК, накрив там його. Обертаюсь — а Костя лежить. Той другий росіянин, виявляється, був живий. Він одним пострілом у голову вбив мого брата. Але він сповна заплатив за це», — розповів Максим про останній спільний бій із братом. «Купили мені собаку, подарували незадовго до цієї трагедії. Тепер хоч не так безнадійно самотньо. А сам він усе відкладав, казав: «Після війни». Машину собі хотів купити, ми з чоловіком якраз думали йому зробити такий подарунок. І теж не встигли», — додала мама Оксана. Поховали Костянтина в рідному місті. У нього залишились батьки і брат.