- Укр
- Англ
Довбишев Максим Анатолійович
16 листопада 2001 – 1 червня 2024Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Військовослужбовець Максим Довбишев загинув 1 червня 2024 р. біля с. Виїмка Донецької області. Захиснику було 22 роки. Народився Максим у с. Нерудсталь Дніпропетровської області. Закінчив 9 класів П'ятихатської загальноосвітньої школи № 1. Потім навчався у Криворізькому центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівельної галузі. Здобув фах електрогазозварника 3-го розряду та електрогазозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах. У цивільному житті працював на П'ятихатській дистанції сигналізації та зв'язку, обіймав посаду електрогазозварника. 13 квітня 2021 р. Максима призвали на строкову військову службу. Через декілька місяців чоловік уклав контракт із Державною прикордонною службою України. Служив на митниці в Одесі. «Син із 14 років підробляв у місцевих фермерів та орендарів, щоб мати власні гроші. Удома жодної роботи не цурався — й їсти зварить, і дров нарубає, і картоплю виполе. Був дуже самостійний, усі питання вирішував сам, без батьківської допомоги, наполегливо добивався свого. Любив навчатися нового, спішив жити, ніби знав, що його вік буде таким коротким… Максим був дуже товариським, приїхав з фронту у відпустку й жодного дня не сидів удома. Хотів побачити всіх знайомих. А ще вирішив придбати автомобіль, щоб можна було підвозити харчі та інші потрібні вантажі для свого підрозділу. Говорив, що це для хлопців, щоб полегшити життя на передовій», — розповіла мама Наталя Олександрівна. Старший електромеханік П'ятихатської дистанції колії Олександр Пашков говорить про Максима як про відповідального працівника, веселу й позитивну людину: «Він приварював з'єднувачі до рейкових кіл, допомагав підтримувати обладнання в належному стані. Робота відповідальна, адже від цього залежить безпека руху. У нашій пам'яті Максим залишиться усміхненим і товариським. Він любив життя й радів кожному новому дню. Охоче приходив на допомогу колегам, навіть якщо це була не його робота. З усіма знаходив спільну мову. Навіть під час служби не забував про колектив: телефонував, відвідував у відпустці». Максима поховали у м. П'ятихатки на Дніпропетровщині. У нього залишилися батьки та молодший брат Михайло.Платформа пам'яті 'Меморіал'