Лінник Максим Іванович

Сержант Максим Лінник загинув 30 серпня 2023 р., виконуючи бойове завдання поблизу м. Селидове на Донеччині. Тепер захисникові назавжди 32 роки. Максим народився у Житомирі. Закінчив школу в с. Лажева на Хмельниччині, а потім — Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту. Був за фахом штукатуром, плиточником, облицювальником і муляром. Любив пізнавати щось нове, ремонтувати автомобілі та займатися зварювальними роботами. Але найбільше любив кататися на мотоциклі, який сам і лагодив. У 2015 р. чоловік брав участь в АТО у складі 24-ї окремої механізованої бригади, де згодом став інструктором із підготовки молодих спеціалістів. Після завершення контракту повернувся до цивільного життя. До повномасштабного вторгнення працював у київській компанії «Горизонталь 77»: займався встановленням відбійників уздовж доріг. Робота була важкою, але чоловік її дуже любив. Після 24 лютого 2022 р. Максим знову став на захист Батьківщини. Служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Був начальником танкодрому полігона. За час служби Максима нагородили відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «Захиснику Вітчизни» та нагрудним знаком «Учасник АТО». А голова Львівської ОДА вручив захисникові пам'ятний годинник. «Золотий чоловік. Про таких пишуть у романах. Люблячий син і брат, найкращий тато для своїх двох синочків Назара та Макара. Який би втомлений не був Макс, він завжди знаходив час для них. Заради своїх хлопчиків він був готовий на все. Навчав їх лише правильних речей. Любив читати і своїх дітей також привчав до книг. Він завжди піклувався про рідних, допомагав у всьому. Всі, хто знав Макса, характеризують його як мудрого, доброго, розсудливого, вихованого, позитивного, щирого чоловіка. Він завжди міг вислухати та підтримати. Надзвичайно любив робити добрі справи», — розповіла дружина воїна Ольга. Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря у с. Козятин на Вінниччині. Вдома на Максима чекали мама, брат, сестра, дружина та двоє синів. Посмертно йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Козятин».