- Укр
- Англ
Хмеляр Максим Петрович
27 лютого 1983 – 7 березня 2022Волинська обл. – Київська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Хмеляр Максим Петрович народився у 1983 р. у с. Гулівка Ковельського району на Волині. Після закінчення загальноосвітньої школи в рідному селі мешкав у сусідньому селі Заячівка. Працював у Поворському лісництві Ковельського СЛАТ «Тур». До Збройних сил України був призваний із перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну. Загинув 7 березня 2022 р. поблизу с. Дмитрівка Бучанського району Київської області. Максим Хмеляр був поранений в обидві ноги. Вважався зниклим безвісти, перебував у розшуку, і тільки через місяць було підтверджено його загибель. Похований у рідному селі Гулівка Поворської сільської громади на Волині.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Максим Хмеляр загинув 7 березня 2022 року під час оборони Київщини від російських окупантів. Під час бою поблизу села Дмитрівка під Бучею боєць отримав смертельні поранення. 27 лютого захиснику виповнилось 39 років. Максим народився в селі Гулівка Волинської області. Навчався у місцевій школі. Потім переїхав до села Заячівка. Працював майстром електронного обігу деревини у Поворському лісництві Ковельського СЛАТ «Тур». З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Максим був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Разом із побратимами обороняв Київ та область. Після загибелі чоловік місяць вважався зниклим безвісти. Однак потім родині повідомили про найгірше. Посмертно молодший сержант Хмеляр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Пробач мене, що мало молилась, що Небеса не чули моїх слів. Пробач мене, що не зупинила, коли ти покидав наш дім. Пробач, що не обійняла сильніше. Якби я тільки знала. Важко відпустити тебе на небо. Важко змиритись, що тебе нема. Клята війна забрала тебе у нас. Ти тепер із неба борониш нас і рідний край. Любимо і сумуємо! За найкращим чоловіком. За найкращим батьком. За найкращим сином. Частинка тебе завжди житиме в моєму серці!» – написала дружина загиблого Олена. Поховали воїна в селі Заячівка на Волині. Вдома на Максима чекали батьки, дружина, син і донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'