Фідря Максим Юрійович (Історик)

42-річний прикордонник Максим Фідря (позивний Історик) загинув 28 жовтня 2023 р. під час виконання бойового завдання поблизу с-ща Курдюмівка на Донеччині. Він разом із товаришем намагався врятувати пораненого побратима. Максим народився і жив у м. Краматорськ Донецької області. Навчався у школах № 34 та № 10. Потім закінчив Краматорський економіко-гуманітарний інститут, де здобув фах вчителя історії, краєзнавства та правознавства. Близько 20 років викладав історію у школах рідного міста. Любив подорожувати країною, обожнював піший туризм, відпочинок на річках, багато читав, слухав музику. Цікавився історією, міфологією, філософією, геральдикою. У 2020 р. чоловік змінив фах та долучився до лав Державної прикордонної служби України. Служив в 11-му прикордонному загоні. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3-ї категорії, стрільця прикордонної комендатури швидкого реагування. Разом із побратимами продовжував воювати під час повномасштабного вторгнення. «Максим був харизматичним, вольовим, сильною особистістю, справжнім патріотом. Він любив свою країну, її історію та краєвиди. Обожнював степи Донеччини, її палюче сонце, яке сходить на сході країни. Казав, що якщо загине, то хотілось би, щоб це було в рідних степах», — розповіла його дружина Олена. Поховали героя на цвинтарі в с-щі Біленьке під Краматорськом. У Максима залишились батьки, дружина і син. Посмертно старший сержант Максим Фідря нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Олена Фідря, дружина загиблого згадує:Ми познайомилися ще у школі, вчилися разом у 10-11 класах у ЗОШ №10. Він 9 класів закінчив у ЗОШ №34, а потім прийшов до нашої. Після закінчення школи вчилися в одному вузі, у Краматорському економіко-гуманітарному інституті. Тільки він на історичному факультеті, а я вивчала культурологію. У школі між нами ще не було ніяких відносин, а от у інституті вже були. Він з цього приводу завжди сміявся, коли запитували про кохання з першого погляду. І відповідав: "-Так, з 5 року"-.Він любив історію, філософію, краєзнавство. Ще, коли вчився, почав працювати у школі. Працював у ЗОШ №9, 10 та Краматорській українській гімназії. Він любив дітей, а діти його обожнювали. Він був і вчителем, і наставником, і старшим другом. Він любив свою професію, предмет і що важливо, знав, як його викладати.Одружилися на 3 курсі вузу. Романтичні відносини в нас розпочалися на археологічній практиці у Криму. Це було під Судаком. Атмосфера була така мабуть... І з того часу вже не розлучалися. Він був дуже харизматичний, веселий, з особливим почуттям гумору, таким між іронією та сарказмом. Був дуже розумним. Мав різноманітні інтереси. З ним було дуже цікаво. Після війни хотів їздити збирати сучасний фольклор... Любив туризм, і пішохідний, і велосипедом їздив, і на байдарках плавав...Максим дуже любив Україну, природу нашої країни. І завжди казав, що поки я не побачу свою країну, всю її красу, я за кордон їхати не хочу. Ми були у багатьох мальовничих куточках. Але Максим почував себе вдома тільки тут, у степах. В нас народився син. Як батько Максим був люблячий і суворий одночасно. Він казав дитині, що потрібно бути справжнім чоловіком, потрібно вчитися, реалізовувати себе, потрібно бути особистістю, не складати руки, не пливти за течією. А головне - потрібно бути щасливим у цьому житті. Ще після подій 2014 року він казав, що скоріш за все буде війна, бо це імперія і вони не зупиняться. Але їхати кудись в нас навіть думки не було. Ми жили у Краматорську.Про людей, які чекають руський мир, він казав: "-Чемодан, вокзал, росія... виїзжайте і живіть там"-. Він був дуже патріотичним, вважав, що треба захищати свою рідну землю, де народився, де живеш. Бо прийшли до тебе у двір і треба його захищати. Максим прийняв рішення стати на захист Батьківщини у 2020 році. Казав, ну що я оце вчу просто дітей, я хочу зробити щось більше для своєї країни. Можливо він відчував щось, можливо хотів щось змінити для всіх і для себе. Останній рік він казав, що все, не можу більше бути осторонь. Покинув улюблену роботу і пішов служить до Краматорського прикордонного загону.