- Укр
- Англ
Сірош Максим Юрійович (Септон)
17 вересня 1984 – 13 липня 2022м. Київ – Донецька обл.
Медаль «За військову службу Україні»
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший прапорщик Максим Сірош (позивні Септон, Чубчик) загинув 13 липня 2022 р. поблизу м. Сіверськ на Донеччині. Він врятував свій батальйон у бою з окупантами ціною власного життя. Герою назавжди залишилось 37 років. Максим народився у Києві. Закінчив школу № 168. Потім вступив на митно-правовий факультет Київського технікуму готельного господарства. Але навчання не закінчив, бо потрапив до лав Збройних сил України. У 2003–2004 рр. проходив службу у м. Біла Церква. Потім 2 роки працював кухарем-сушистом у студії «СУШИЯ». У 2006 р. пішов на службу в управління державної охорони. У 2011 р. закінчив Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Отримав ступінь бакалавра з політології. У 2019 р. звільнився з управління державної охорони у званні старшого прапорщика. Того ж року закінчив школу акторської майстерності театру-студії «SPLASH». Працював на умовах фрилансу у творчому об'єднанні «Хорт», займався каскадерством, організацією історичних фестивалів та івентів, виготовляв амуніцію і декорації для кіно. Також у цей період працював охоронцем в організації «Київський храм свідомості Крішни». Любив риболовлю, активно займався історичним фехтуванням та історичною стилізацією. Напередодні вторгнення влаштувався працювати у компанію «DeWALT Україна». Після 24 лютого 2022 р. чоловік пішов добровольцем захищати свою Батьківщину. Долучився до лав 25-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ. Обіймав посаду головного сержанта — командира відділення кулеметного взводу стрілецької роти. За гідну службу військового відзначили медалями «Честь. Слава. Держава» та «За військову службу Україні» (посмертно), пам'ятним знаком «За мужність» (посмертно). «Максим завжди був дуже доброю та відвертою людиною, поважав навколишніх, друзів, дуже шанував батьків. Завжди намагався допомогти тим, хто цього потребував. Був дуже надійним другом і завжди намагався привносити позитив та всіх підбадьорювати, навіть у складних умовах. Був відповідальним військовим і завжди піклувався про потреби особового складу», — розповів його рідний брат Євген. Поховали захисника на Лісовому цвинтарі у столиці. У Максима залишились батьки Олена Федорівна та Юрій Володимирович, брат Євген і син Тимофій.Платформа пам'яті 'Меморіал'