Паславський Марк Грегорі (Маркіян Григорій) (Франко)

Маркіян Грегорі Паславський народився 16 січня 1959 р. у Нью-Йорку в сім'ї українських емігрантів, які в роки Другої світової війни були змушені покинути Україну, рятуючись від загрози радянських репресій. Батько — Осип Паславський — походив із родини греко-католицького священника з Львівщини (с. Попелі). Мати — Орися Гунчак — народилась у 1930 р. у с. Старе Місто Підгаєцького району Тернопільської області. Батьки Маркіяна познайомилися в Нью-Йорку й одружилися у 1954 р. в Українській католицькій церкві св. Юрія. У сім'ї Паславських було четверо дітей: окрім Маркіяна, старший брат Нестор та сестри Ірена й Олена. Дядько Маркіяна — відомий український історик Тарас Гунчак. У дитинстві Маркіян відвідував українську парохіяльну школу св. Івана Хрестителя в м. Ньюарк, був членом «Пласту». У 1973–1977 рр. навчався у середній школі Вейлсбурга (Vailsburg High School). Добре грав у волейбол, що дозволило йому вступити на навчання в найпрестижнішу американську військову академію — United States Military Academy (Вест-Пойнт), яку закінчив у 1981 р. Отримав ступінь інженера. Наступні п'ять років Маркіян служив в американській армії. Спершу — у Fort Sill (Форт Сілл) в Оклахомі. Згодом навчався у Defense Language Institute (військовому інституті іноземних мов) у м. Монтеррей (Каліфорнія), де вивчав турецьку мову. Впродовж 1983–1984 рр. служив на американських військових базах у Туреччині, далі — у Fort Dix (Форт-Дікс) у Нью-Джерсі. Звільнився в запас у званні капітана у 1986 р. Упродовж 1985–1986 рр. Маркіян навчався в Університеті Монмута (Monmouth University), де здобув ступінь магістра за спеціальністю «Ділове (бізнес) адміністрування». Працював інвестиційним банкіром у США. Зокрема, в одному з найвідоміших банків Беар Стернс (Bear Stearns). У 1991 р. вперше приїхав у тоді ще СРСР, згодом бував в Україні регулярно. З кінця 1990-х рр. жив в основному в Україні. Консультував з питань експорту металопродукції Маріупольського заводу за кордон. Працював у банківській сфері. На Київщині заснував агрофірму «Русава-К», яка стала одним із найприбутковіших підприємств у районі. Був мільйонером. Маркіян Паславський брав участь у Помаранчевій революції. З початком Євромайдану активно підтримав антиурядові протести. 20 лютого Марко також був на передовій Майдану. Через 2 роки після загибелі він був упізнаний на світлинах з Інститутської. Ці фото були вперше опубліковані на сторінці фейсбук-спільноти «Майдан. 18–20 лютого. Як все було». Із початком російської агресії проти України Маркіян добровольцем вступив до Нацгвардії. У квітні 2014 р. узяв українське громадянство. Впродовж червня проходив навчання на полігоні у Нових Петрівцях, а 23 червня склав присягу і вирушив на війну. Воював у батальйоні «Донбас» під позивним Франко, який взяв собі на честь Івана Франка. Його рідні дізналися про те, що Маркіян пішов на війну, з посту в його твіттері. Незважаючи на своє офіцерське звання, у батальйон він прийшов у званні рядового. Maks Levin: «Гортаю життєпис фейсбуку за 2014-й рік, щоб знайти запис про загибель Франко, і плачу. Боже, скільки всього вмістилося. «19.08.2014 погані новини з-під Донецька. За словами Макса Дондюка, «Донбас» в Іловайську… Загинув чудовий український американець Франко (Mark Paslavski), фак. Життєрадісний діаспорянин із канадським акцентом, як він фантастично красиво матюкався українською. Ці фото мав йому віддати — надрукували. Мріяв зайти в Донецьк і повернутися в Київ, продати квартиру у Львові й оселитися десь в затишних Карпатах…». Підібрати би слова. Унікальна Людина, Франко, радий, що був знайомий. Маю честь і сумно — трохи більше року тому Франко дивився на мене з вікна автобуса, тепер — з надмогильного каменя усміхається так само. Знати би… Радів життю, як 20-річний хлопака. Приїхала його родина зі Штатів, з Німеччини. Мама, пані Орися, брат Нестор, двоюрідні сестри, кузина Лариса — гарна, велика родина, дуже приємні люди. Їхня родина виїжджала з Союзу в 1944-му, під час війни. Зібралися за одну ніч — мали б розстріляти… Захоплива історія. На Франко будуть рівнятися сотні, тисячі нових людей, я в тому числі. Шкода, що в нього не було дітей, його крові — такий дух потрібно передавати у спадок… Все недаремно». Іван Данів, «Родинне гніздо села Крушельниця»: «Меленчук Орест — австралійський фізик-дослідник, мандрівник, якому в 1978 р. довелося побувати в рідному селі, коли він відвідував наукову конференцію у Львові. Розкритикувавши цю владу щодо побуту і життя його односельців, більше він уже не приїжджав в Україну. Це він був членом відомої команди мореплавців Кусто, є і книга його «Теплі і холодні моря Світу», де він також згадує і шкодує, що так мало знає про рідні Карпати, де він народився в 1917 р. у с. Крушельниця. Ця книга вже перекладена українською мовою Шпиглем М. І., професором Австралійського та Гарвардського університетів, членом «Української родини» Австралії. Нею користуються географи, науковці. Я був дуже здивований, коли випадково навесні 1999 р. село відвідав його внук Марко Паславський, такий собі простий навіть за манерами чоловік, який, спілкуючись з автором книги «Село над річкою Стрий — Крушельниця» Данівим Зеновієм Дмитровичем, приїхав відвідати своє родове гніздо. Дуже приємний, по-своєму тихий, який вміє слухати (може, не все і розуміючи), щирими очима доводячи, що для нього ця земля є Святою, тому що вона започаткувала його рід, самого його… Не знаю, я такий щасливий і щасливий мій тато (тесть Зеновій Дмитрович), що ми знайшли у світах вже свого Великого Крушельчанина. У нас є великі плани на майбутнє щодо духовної розбудови села. Наша крушельницька родина поповнюється…».