- Укр
- Англ
Савчук Михайло Михайлович (Сова, Неясіті)
13 вересня 1989 – 8 березня 2022Донецька обл. – Донецька обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Біографія
Савчук Михайло Михайлович народився 13 вересня 1989 р. у м. Костянтинівка Донецької області. Мати, Савчук Олена Петрівна, — інженер, батько, Савчук Михайло Миколайович, — юрист. Михайло був молодшим у сім'ї, мав старшу сестру, ріс у любові та злагоді. Навчання йому давалося легко, ще й добре грав у футбол.
Його бабуся і дідусь були учасниками Другої світової війни. Дідусь мав ордени «Червоної зірки» (2) і «Червоного прапора». Тому Михайло зростав на спогадах про війну, героїзм і знав, що таке Батьківщина, як її треба любити, знав, що таке сім’я й як її треба захищати.
Закінчив школу і вступив до Краматорської економічної академії. Після закінчення академії пішов працювати до банку, а потім служити до війська. Після строкової служби навчався у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса у м. Вінниця, здобув вищу юридичну освіту, пройшов відбірний конкурс до спецназу і пішов туди працювати.
Із початку війни в 2014 р. — доброволець у батальйоні «Золоті ворота». З жовтня 2015 р. — у Національній гвардії України, ОЗСП «Азов». Був неодноразово відзначений медалями, орденами, іменною зброєю. Восени 2021 р. отримав позачергове звання майора і цим дуже пишався, бо дідусь і батько теж були майорами.
У 2017 р. одружився. У 2019 р. у подружжя народилася донечка Ярослава. Михайло любив свою родину, але понад усе — свою маленьку донечку, якій присвячував увесь свій вільний час.
Його життя обірвалося 8 березня 2022 р. під час оборони м. Маріуполь.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Майор Михайло Савчук, позивний Сова, загинув 8 березня 2022 року в бою за Маріуполь. Він разом з двома побратимами потрапив у ворожу засідку – бійці загинули у ближньому бою. Захиснику було 32 роки. Михайло – родом з Костянтинівки, що на Донеччині. Після школи пішов вчитися на економіста, а потім вступив на юридичний факультет до Донецького національного університету імені Василя Стуса. Встиг недовго попрацювати економістом в одному з банків у Донецьку. Із початку війни в 2014 році пішов добровольцем до батальйону «Золоті ворота», а з жовтня 2015-го приєднався до окремого загону спеціального призначення «Азов». Був командиром другої розвідгрупи полкової розвідки. На початку повномасштабної війни дружина Михайла Альбіна з донькою Ярославою були в Костянтинівці, де мешкала родина. Зранку жінка прокинулась від гучних залпів, у телефоні вже було безліч пропущених дзвінків від чоловіка. Альбіна каже, що телефон був у беззвучному режимі. «Коханий був дуже стурбований і сильно за нас переживав, просив, щоб ми виїхали, бо йому буде так легше. Просив, щоб я дала слово, що виїдемо якнайшвидше. Весь ранок були вибухи, я намагалась купити квитки на потяг, задача була надскладною, але мені це вдалося. І вже пообіді ми поїхали з Костянтинівки. Листувалися смс, а під вечір чоловік зміг подзвонити», – згадує дружина Альбіна. Наступного дня Михайло знову зателефонував коханій. Сказав, що в Маріуполі ворог знищив вежу мобільного оператора, тому виходити на зв’язок буде раз на кілька днів. 6 березня знову дзвінок, але ніхто тоді й уявити не міг, що це остання їхня розмова. «У родині він достатньо м'який, дуже любив батьків. Його жорсткість проявлялась більше на роботі. Зі своїми хлопцями говорив командирським тоном, а зі мною – лагідно. Це дуже контрастувало. Донька схожа не тільки зовнішньо на тата, а й має деякі риси його характеру. Така ж вперта і любить роздавати команди. І ще є в неї така особливість, як була й у чоловіка, – вона постійно стягує з мене ковдру і замотується, ніби в кокон», – додала Альбіна Савчук. Михайло Савчук нагороджений відзнакою «Козацький хрест», орденом «За мужність» III ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). У захисника залишилися дружина, донька та інші рідні. *** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.Платформа пам'яті 'Меморіал'