Стеблина Михайло Олександрович

Військовослужбовець Михайло Стеблина загинув 10 травня 2024 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Стариця Харківської області. Захиснику було 33 роки. Михайло народився у Запоріжжі. У 2010 р. прийшов працювати на залізницю слюсарем із ремонту рухомого складу Запорізького моторвагонного депо регіональної філії «Придніпровська залізниця». Згодом став помічником машиніста електропоїзда. Любив музику в стилі рок та комп'ютерні ігри-стратегії. Перед повномасштабним вторгненням пішов навчатися на машиніста локомотива. Мріяв власноруч скласти мотоцикл, проте не встиг... Разом із дружиною Світланою виховував сина Богдана. У родині панували теплі та довірливі стосунки. 29 березня 2022 р. чоловік добровільно пішов захищати Батьківщину. Обіймав посаду командира взводу. Нагороджений медаллю «За визволення Харківської області». «Мій чоловік ніколи не кривив душею, говорив, що думав. Уникав суперечок і з'ясування стосунків. Бувало, я скажу щось у запалі, а він лише усміхнеться у відповідь. Все намагався робити правильно, навіть ідеально. У стосунках із людьми поводився стримано, близько товаришував тільки з тими, хто поділяв його інтереси та погляди. Рішення піти добровольцем Мишко прийняв самостійно, не радився ні з ким, просто поставив перед фактом. Ніхто з рідних не наважився заперечувати, бо знали, що це марно. На «нулі» не втрачав своєї звичної витримки й почуття гумору. Називав передову «курортом», хоч я добре розуміла, що там справжнє пекло. Побратими дуже поважали Мишка, розповідали, що навіть поранений він не залишив підрозділ, а продовжував керувати боєм. Брався за найскладніші, здавалося б, нездійсненні завдання, в екстремальних ситуаціях був спокійним і зосередженим, завжди думав про товаришів», — розповіла дружина. «Михайло був швидким у роботі, не лінивим, схоплював науку на льоту, дослухався до слів досвідченіших машиністів. Однак і сам міг дати слушну пораду старшим колегам, поглянути на проблему «свіжим» поглядом і підказати нестандартне рішення», — додав машиніст Запорізького моторвагонного депо Костянтин Зубков, напарник Михайла і хрещений батько його сина. У воїна залишилися дружина та син.