Дядюра Михайло Сергійович (Ведмідь)

Михайло Дядюра (позивний Ведмідь) загинув 11 вересня 2022 р. Поблизу смт Білогорівка БТР, в якому перебував боєць, наїхав на ворожу міну, внаслідок чого Михайло дістав важкі травми голови і вибухову травму. Ще три години після вибуху був у свідомості, але у лікарні серце захисника зупинилося. Михайло народився у с. Кузьмина Гребля Черкаської області. Закінчив 9 класів Кузьминогребельської школи та вступив до Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Т. Г. Шевченка. У 2015 р. перевівся на заочну форму навчання та вступив до Уманського професійного ліцею № 9, де здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів. Навчання закінчив у 2016 р. Офіційно не працевлаштувався, проте мав золоті руки, усе вмів робити. В Умані працював плиточником, був вправним майстром. Найбільше цікавився машинами, йому подобалося крутити гайки, сам міг полагодити мотор. Під час повномасштабного вторгнення Михайло захищав Україну в лавах 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Був старшим механіком-водієм взводу оперативного призначення роти оперативного призначення на бронетранспортерах. «Міша назавжди залишиться в пам'яті дуже щирою людиною, справжньою душею компанії. Він був добрий, відважний, справедливий, цілеспрямований, чуйний, мав золоті руки, у нього було багато друзів. Так любив життя, мав багато планів та мрій. Міша був для мене всім і міг замінити всіх: був і другом, і братом, і чоловіком. Тільки з тобою, моє сонечко, я почувала себе маленькою дівчинкою, завжди під захистом. Тільки ти подарував справжнє кохання, тільки з тобою мала бути велика сім'я, тільки з тобою я хотіла прожити все своє життя. Шкода, що так і не встиг поділитися своїм прізвищем… Моя рідненька душенька... Кохаю так само сильно, навіть попри смерть. Ти — Герой», — розповіла наречена Марія. Поховали Михайла біля матері на кладовищі у рідному селі. У захисника залишилися батько, сестра і наречена.