- Укр
- Англ
Геращенко Микола Миколайович (Гєра)
2 серпня 1981 – 17 лютого 2023Чернігівська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Навчався в 21 школі міста Чернігів, в мирному житті працював слюсарем.
Військова служба
СолдатЗ перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем. Проходив військову службу у складі 167 ОБТрО 119 ОБрТрО. 5 лютого 2023 виконуючи бойове завдання поблизу селища Білогорівка, що на Луганщині, брав участь у порятунку бійця НГУ і згодом сам отримав несумісне з життям тяжке поранення.
Помер 16 лютого 2023 року в шпиталі міста Дніпра від поранень отриманих 5 лютого 2023 року в районі сел. Білогорівка, Луганська облатсь.
Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Микола Геращенко помер 16 лютого 2023 р. у шпиталі м. Дніпро від численних осколкових поранень, отриманих 5 лютого в бою з російськими окупантами біля с-ща Білогорівка на Луганщині. Рятуючи нацгвардійця, якому відірвало ногу, боєць дістав важкі поранення. І не вижив, на жаль. Йому назавжди 41 рік. Микола народився і жив у Чернігові. Закінчив загальноосвітню школу № 21. Працював слюсарем на приватному підприємстві «Альтеп-Центр». Умів усе відремонтувати та полагодити. Одружився, власноруч будував дім для сім'ї. Любив проводити час із родиною, з дітьми подобалося дивитися мультики. З початком повномасштабної війни чоловік став на захист своєї країни заради мирного майбутнього рідних. Микола приєднався до лав 167-го окремого батальйону територіальної оборони Збройних сил України. Він став надійним товаришем та відповідальним воїном, сумлінно виконував бойові завдання і мріяв повернутися додому з перемогою. «Був надійним, мужнім, вольовим, мав багато друзів. Виховував із 5 рочків нашого сина, любив його як рідного. Ми разом із ним 15 років. Люблю, сумую, хочу, щоб пам'ятали, яка ціна нашої свободи… Дуже його не вистачає. Він був моїм всесвітом, другом. Я любила з ним робити усе і тепер втратила дуже сильну опору… Та думаю, що він тепер — мій захисник з небес... Він був дуже сміливий, завжди міг розсмішити, його очі пронизували мене до глибини душі. Я любила в ньому все. Це людина, з якою можна було йти в життя, в розвідку, в бій. Коханий, ти в моєму серці назавжди… Царство Небесне тобі та вічна пам'ять, наш Герою!» — написала дружина полеглого бійця Світлана. Поховали воїна у рідному місті. Вдома на Миколу чекали дружина, син, сестри, друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'