- Укр
- Англ
Мялковський Микола Миколайович (Мика)
27 червня 1995 – 4 грудня 2023Волинська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Микола Мялковський (позивний Мика) загинув 4 грудня 2023 р. у с. Торське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельні поранення під час атаки російського дрона. Воїну назавжди 28 років. Микола народився у м. Луцьк Волинської області. Навчався у школі № 1 та в Бучацькому ліцеї імені святого Йосафата. Потім здобув вищу освіту в НУ «Острозька академія» за спеціальністю «Культурологія». Навчався в Люблінському католицькому університеті, а за програмою обміну — в Левенському католицькому університеті (Бельгія). Оселився у Польщі. Працював у департаменті стратегії та підприємництва мерії м. Люблін та відповідав за проєкти, пов'язані з академічною співпрацею. Був усебічно розвиненою людиною. Малював разом із мамою-художницею Тетяною Мялковською, займався спортом, грав на скрипці та співав у церковному хорі. Був членом громади УМХ та активним християнським діячем. Після початку повномасштабного вторгнення окупантів чоловік повернувся на Батьківщину та долучився до лав захисників. Служив у 100-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був оператором та інструктором БПЛА у 54-му батальйоні. За час служби військовий був нагороджений медаллю «За військову доблесть» та посмертно — відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». «Микола є моєю гордістю, моїм Героєм та коханим. Він був неймовірним. Я завжди безмежно пишалась ним. Він у перший день повномасштабного вторгнення написав заяву на звільнення в мерії Любліна, аби стати на захист рідних і держави. Я завжди пишалася його відвагою, хоробрістю та мужністю. Його красою й добротою. Він є справжнім прикладом для мене та усіх нас. І я завжди тягнулась за ним. Весь свій вільний час він присвячував удосконаленню навичок роботи з дронами. Читав, розвивався та готувався до оборони наших територій. Микола — цвіт нашої нації. Тепер він навіки з нами, у наших серцях і пам'яті. Я щиро вірю, що за спиною у мене — його купол захисту та світла, який буде супроводжувати мене все життя», — розповіла його кохана Анастасія Ящук. Поховали героя на Алеї Слави цвинтаря у с. Гаразджа на Волині. Вдома на Миколу чекали батьки, кохана дівчина, рідні та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'