- Укр
- Англ
Мазуркевич Мирослав Станіславович
1 березня 1980 – 22 березня 2022Житомирська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Мазуркевич Мирослав Станіславович народився 1 березня 1980 р. у с. Разіне Житомирського району Житомирської області. Із 2014 р. під час війни на Сході України перебував у зоні АТО. Після демобілізації повернувся до рідного села. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну одним із перших став до лав ЗСУ. Мирослав Мазуркевич перебував на передовій у Луганській області, проходив військову службу у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. 20 березня 2022 р. у бою поблизу м. Лисичанськ Луганської області дістав важке поранення. Лікарі протягом двох діб намагалися врятувати десантника, але 22 березня він помер. Поховали загиблого 29 березня 2022 р. у рідному селі на Житомирщині.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Десантник Мирослав Мазуркевич помер 22 березня 2022 року у шпиталі міста Дніпро. Напередодні 42-річний захисник отримав вогнепальне поранення у голову під час виконання бойового завдання на Донбасі. Мирослав народився і жив у селі Разіно Житомирської області. Закінчив Романівську середню школу. Працював в оптовій торгівлі. У вільний час рибалив та цікавився пошуком різноманітних цікавинок з металошукачем. Чоловік брав участь в АТО у 2014 році за мобілізацією. Коли повернувся додому, продовжив працювати та жити цивільним життям. Однак після 24 лютого 2022 року він знову приєднався до лав Збройних сил України. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Мирослав вирушив на передові позиції, щоб боронити Україну від російських окупантів. Цього разу вже востаннє. Старший сержант Мазуркевич посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Мій брат Мирослав – це людина, яка завжди чесно і сумлінно виконувала свої обов'язки. Він жодної миті не сумнівався, коли 24 лютого о 8 ранку пішов до військкомату. Любив своїх батьків, родину та особливо свого сина Івана. Воїн, який гідний найвищих нагород та честі. Герої не вмирають!» – зазначила сестра Валентина. Поховали захисника у рідному селі на Житомирщині. Вдома на Мирослава чекали батьки, сестра, дружина та син.Платформа пам'яті 'Меморіал'