- Укр
- Англ
Рудий Мирослав Сергійович (Псих)
29 травня 1992 – 20 жовтня 2023Вінницька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Мирослав Рудий (позивний Псих) загинув 20 жовтня 2023 р. у бою поблизу с-ща Невельське на Донеччині. Під час ворожого обстрілу дістав смертельну вибухову травму. Захиснику був 31 рік. Мирослав народився у с. Бджільна Вінницької області. Жив у с-щі Теплик. Закінчив Вінницький національний аграрний університет, здобув фах технолога харчової промисловості. Працював за кордоном у різних країнах. Останнє місце роботи — місцевий паб, де був кухарем. Потім уклав контракт із ЗСУ, за 5 місяців до його закінчення почалася велика війна. На дозвіллі займався фотографією, цікавився тату та почав їх робити знайомим. Та найбільшим його захопленням було авто «BMW Е34». Під час повномасштабного вторгнення чоловік проходив службу в 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду старшого водія відділення підвозу засобів інженерного озброєння взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Свій позивний отримав через те, що завжди брався за небезпечну роботу сапера, коли інші казали, що завдання виконати неможливо, тому й говорили, що «він — псих». Під час служби військовий був нагороджений відзнаками «Ветеран війни» та «Золотий хрест». «Мирослав був людиною слова і діла, завжди піклувався про сім'ю, мав веселий характер і в будь-якій компанії був у центрі уваги. Мені завжди дарував квіти без приводу і виконував всі бажання свого синочка. Побратими поважали його, бо не було роботи, яку б Мирослав не міг виконати. Останні 8 місяців працював у команді Мадяра, був одним із керівників групи. На ньому трималось все, бо після його загибелі побратими казали, що вони втрьох не виконують той об'єм роботи, який робив Мирослав сам», — розповіла його дружина Надія. Поховали воїна в рідному селі Бджільна. У Мирослава залишилися мама, батько-військовослужбовець, сестра, дружина і син.Платформа пам'яті 'Меморіал'