Пінчук Мирослав Володимирович (Амір)

Старший лейтенант Мирослав Пінчук (позивний Амір) загинув 16 вересня 2023 р. під час виконання чергового бойового завдання з вогневого ураження військової техніки та особового складу російських військ поблизу м. Запоріжжя. Він дістав смертельні поранення внаслідок ворожого удару FPV-дрона. Офіцеру назавжди залишилось 36 років. Мирослав народився у с. Нова Михайлівка Полтавської області. Закінчив Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Навчався на факультеті фізичного виховання та здобув фах вчителя фізичної культури. Любив спорт та вів здоровий спосіб життя. Захисту Батьківщини присвятив свою подальшу долю. Працював у поліції, у спецпідрозділі «КОРД», а згодом став співробітником Служби безпеки України. Під час повномасштабної війни Мирослав був оперативним співробітником спеціального підрозділу «Альфа» та брав участь у бойових діях на різних гарячих напрямках фронту. За гідну службу офіцера відзначили такими нагородами: медалями «За відвагу», «За доблесть», «За вірність народу України» І ступеня (посмертно) та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Втрата брата — це глибока рана, яка не загоїться ніколи. Біль і туга за ним назавжди залишиться в нашому серці. Він був справжнім другом, опорою та підтримкою!» — зазначила рідна сестра загиблого Марина. «Мій брат Мирослав був дуже справедливою і чуйною людиною, скромним і простим, добрим у серці та душі. Він врятував життя багатьох людей і завжди допомагав бідним. Дуже любив дітей, був вірянином і жив справедливо, також любив Україну і був патріотом. Навіть коли Мирославу запропонували бути охоронцем президента, він відмовився, бо сказав, що піде на фронт допомагати побратимам і рятувати життя українців. Боже, як же боляче на серці і душі без тебе, любий братику. Мої діти завжди дивляться в небо і кажуть: «Де наш янгол Мирослав?». Ти наш Янгол і в серці, і в душі. Ти завжди будеш у нашій пам'яті», — додала його друга сестра Ярослава. Поховали воїна на Совському кладовищі у Києві. У Мирослава залишились мама Людмила, брат Василь, сестра Марина і двоє племінників, сестра Ярослава і четверо племінників, з якими Мирослав жив і яких любив, як своїх рідних дітей. Четверта дитина названа на його честь — Аміром.