- Укр
- Англ
Луговська Наталія Романівна (Ромашка)
21 березня 1971 – 3 травня 2022Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Луговська Наталія Романівна народилася 21 березня 1971 р. у м. Червоноград на Львівщині. Після закінчення 9-го класу середньої школи почала працювати поштаркою. Навчалась у католицькому університеті в Польщі, де отримала фах психолога. З початком війни на Сході України Наталія активно волонтерила, бо її син перебував на фронті в зоні АТО. Працювала психологинею у реабілітаційному центрі воїнів АТО у м. Соснівка. Після загибелі сина Юрія вирішила продовжити його справу. У 2018 р. разом із донькою, яка вийшла заміж за «азовця», Наталія переїхала до с. Ялта Донецької області. У 2020 р. підписала контракт та стала військовою психологинею полку «Азов», де служили побратими її сина. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала у м. Маріупоь. Жінка працювала медиком, психологом, допомагала у роботі штабу. З часом вона опинилася в одному з бункерів «Азовсталі». 21 квітня отримала контузію. Разом з іншими жінками вона мала можливість покинути завод та вийти з «Азовсталі», але відмовилась. Загинула вночі 3 травня 2022 р. під час авіанальоту на «Азовсталь». Її відкинуло до стіни їдальні, вона загинула моментально. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Луговську Наталію Романівну нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Військова психологиня полку «Азов» Наталія Луговська загинула 3 травня 2022 року від влучання у бункер маріупольського заводу «Азовсталь» ворожої авіабомби. Під час російсько-української війни жінка втратила сина і зятя, теж «азовців». Наталія жила у Червонограді на Львівщині. З 2014-го допомагала сину Юрію та його побратимам, що воювали на Донбасі. Коли донька Тетяна вийшла заміж за військового, їх родина остаточно зв'язалась з «Азовом». У 2018-му на війні загинув син Наталії – снайпер «Азову» із позивним Баррет. Після цього жінка пішла на курси військових психологів і підписала контракт з полком «Азов», отримала позивний «Ромашка». «Не змирилась із тим, що Юри нема. Казала, що вона в хлопцях «Азову» бачить свою дитину і мусить їм допомагати. Працювала у Соснівці в реабілітаційному центрі для поранених і відстоювала хлопців, яких у чомусь обділяли чи яку довідку не видали довго. Вона потім жила війною. Вона дбала про героїзм свого сина. Так затужила і поїхала в «Азов». Дуже дбала про мене, не кожна дитина так, надто дбала», - розповіла журналістам мама жінки Параскевія Висоцька. Коли почалася повномасштабна війна, 51-річна Наталія та її зять Олексій Ластович разом були у Маріуполі. На «Азовсталі» тоді залучені були всі, Наталія була і медиком, і психологом, і допомагала у роботі штабу. 21 квітня загинув Олексій. Наталія повідомила про це рідним і написала в соціальних мережах, що Олексій загинув і завжди буде для неї сином. Того ж дня контузію отримала і Наталія. Як розповіла донька Наталії, Тетяна, жінка загинула під час авіаудару. Вона перебувала в бункері, але потужна бомбо пробила його. Наталія загинула миттєво. У військової залишилися мама, донька та троє онуків.Платформа пам'яті 'Меморіал'