Тихоненко Назар Тарасович (Тихон)

Старший сержант Назар Тихоненко загинув 10 липня 2023 р. у бою з окупантами біля с. Кармазинівка на Луганщині. Воїну було 33 роки. Назар народився у с. Мотовилівка Київської області. Навчався у Мотослобідській школі. Потім закінчив Київський технікум менеджменту транспортного будування. Пробував себе у різних професійних сферах. Останніми роками працював механіком на Борщагівському хіміко-фармацевтичному заводі. Був одружений, виховував доньок. Із юних років захоплювався технікою. Любив майструвати з дерева. Обожнював природу та риболовлю. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік одразу став на захист України. Спочатку був у територіальній обороні Київщини, а в грудні 2022 р. приєднався до десантно-штурмових військ ЗСУ. Воював проти окупантів у лавах 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Виконував завдання на передовій на різних напрямках фронту. «Вчителі любили Назара за його щирість і допитливість. З усмішкою згадують, як Назар спалив класний журнал чи на велосипеді примудрився збити вчителя фізики. За шкільні роки багато пригод було. Довго сердитися на нього було неможливо, бо одна його усмішка і погляд — і все забувалося та вибачалося. Був турботливим і люблячим татом двох принцес, яким мріяв дати все найкраще. Мав багато друзів, з якими обожнював ходити на риболовлю, де, милуючись краєвидами, вели філософські бесіди і ділилися планами. Плаче Мотовилівка, плаче Мотслобідка, що втратили свого Героя... Спочивай з миром, наш дорогий Назаре. Пам'ять про тебе житиме в наших серцях», — написали односельчани. «Цього не мало би статися. І розум відмовляється у це вірити. Але Назар Тихоненко став захисником навіки. Великий і сильний добряк, тато чудових донечок, який не міг не піти до війська за покликом совісті, загинув. Світла пам'ять тобі, Назаре», — написав товариш Сергій Огородник. «Як же було нестерпно боляче проводжати тебе в останню путь... Вічна пам'ять і доземний уклін тобі, Назаре. Ти назавжди в наших серцях», — написала подруга Зоряна Зіранова. Поховали воїна у рідному селі. Вдома на нього чекали мама, брат, дружина, дві доньки, рідні та друзі.