Тімонін Олег Анатолійович (Старшина)

Молодший сержант Олег Тімонін (позивний Старшина) загинув 21 травня 2023 р. поблизу с. Іванівське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, дістав смертельні поранення під час ворожого авіаудару. Наступного місяця, 25 червня, воїну виповнилося би 53 роки. Олег народився у м. Острог Рівненської області. Проте жив у Києві. Закінчив Державний університет імені М. К. Драгоманова за спеціальністю «Дефектологія та олігофренопедагогіка». У мирному житті працював директором ПП «Рихта», яке займалося протипожежним, рятувальним та захисним обладнанням. На дозвіллі любив читати та займатися спортом. Зокрема, захоплювався гірським туризмом. Із початком повномасштабної війни чоловік став на захист столиці, долучившись до лав добровольців. Служив у 241-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду командира розвідувального відділення розвідувального взводу. Боєць отримав відзнаки «За зразкову службу», «За поранення», посвідчення «За заслуги» та посмертно — орден «За мужність» ІІІ ступеня. «Він був мудрим та сильним чоловіком. Чоловіком із великої літери, якому довіряло дуже багато людей. Він був чудовим батьком для своїх дітей — доньки Марії та сина Романа, піклувався про їхнє майбутнє. Коли він пішов на війну, я дуже боялася його втратити, але завжди розуміла і підтримувала його, адже бачила, наскільки це є важливим для нього. Тому і відмовляла на пропозиції виїхати з країни, бо хотіла бути із ним поруч. Олег був глибоко мотивованою людиною, яка дійсно не боялась загинути… Між нами був сформований дуже міцний ментальний зв'язок. Із моменту виконання ним завдання на Сході України та на початку вторгнення до Києва наше спілкування часто обмежувалось одним важливим та коротким смс або смайликом… 21 травня о 7.48 він вийшов на зв'язок і сказав востаннє: «Коханочка, я тебе кохаю»... Ці слова він сказав перед тим, як іти на завдання. Цього ж дня він загинув… Вважався зниклим безвісти, але я вже знала, що він загинув», — розповіла дружина загиблого Ганна. Поховали Олега на Берковецькому кладовищі у Києві. У захисника залишилися дружина Ганна, донька Марія та син Роман.