- Укр
- Англ
Кавака Олег Іванович (Кавака)
5 грудня 1998 – 18 липня 2023Миколаївська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 24-річний старший солдат Олег Кавака загинув 18 липня 2023 р. у районі с. Первомайське на Донеччині. Виконуючи службові обов'язки, дістав смертельні поранення під час ворожого мінометного обстрілу. Олег народився у с-щі Костянтинівка Миколаївської області. Навчався там у школі. Закінчив Вознесенський професійний ліцей. Пройшов строкову службу в НГУ. Потім оселився у м. Южноукраїнськ на Миколаївщині. З 2020 р. працював техніком засобів телекомунікацій. У вільний час любив створювати сайти, ремонтувати комп'ютери і телефони. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік був мобілізований до лав Збройних сил України. Службу проходив у 9-му окремому мотопіхотному батальйоні «Вінниця» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду навідника. «Хлопець був добрим і позитивним, ніколи і нікому не відмовляв у допомозі, мав золоті руки. У 2020 р. Олег одружився з коханою Єлизаветою, яку знав шість років. Мати Лізи була безмежно щаслива за доньку, бо навіть не уявляла, що взагалі можлива така любов: Олег носив кохану на руках, за три роки сімейного життя молодята жодного разу не сварилися. Мріяли про дітей, про власний магазин дитячого взуття, про безтурботне щасливе майбутнє... На початку війни Олег як колишній нацгвардієць одним із перших був призваний до лав ЗСУ. Не вагався жодної секунди, бо вважав, що неможливо сидіти вдома, коли війна, коли потрібно захищати державу. Із березня 2022 р. служив в артилерійських військах, у червні 2023 р. його перевели в піхоту. За допомогою месенджерів постійно спілкувався з Лізою, з батьками, зі старшим братом Олександром, який також із початку війни служить у ЗСУ. За 1,5 роки Олег змужнів і посерйознішав. При цьому ніколи не втрачав оптимізму й любові до життя. Воїн кілька разів на короткий час приїздив додому, дружина, попри небезпеку, навідувалася до свого чоловіка. От і цього разу Ліза приїхала у Донецьку область і чекала на зустріч із ним, але замість Олега її відвідали офіцери і повідомили страшну звістку: ваш чоловік загинув у бою... Той бій забрав життя десятків українських хлопців… Спи спокійно, воїне, ти зробив для перемоги все, що зміг…» — розповіли в Южноукраїнській громаді. Поховали захисника на Алеї Слави міського цвинтаря в Южноукраїнську. В Олега залишилися батьки, старший брат і дружина.Платформа пам'яті 'Меморіал'