- Укр
- Англ
Марінченко Олег Іванович (Архітектор)
25 червня 1965 – 18 серпня 2022Київська обл. – Херсонська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Марінченко Олег Іванович народився 25 червня 1965 р. у м. Київ. Навчався у Київській школі № 196. Займався мотокросом. Щоб захищати молодшого брата, почав займатися рукопашним боєм, став майстром спорту із бойового самбо. Проходив строкову службу в спецпідрозділі на території росії. Після армії працював інструктором у школі десантників. Здійснив 256 стрибків, був кандидатом у майстри парашутного спорту. Працював тілоохоронцем, у 2000 р. разом із командою зайняли ІІ місце у загальноукраїнських змаганнях тілоохоронців. Потім працював інструктором з екстремального керування автомобілем на автодромі «Чайка». Згодом став священником. Старший диякон, євангельський християнин-баптист. Активний учасник Революції гідності. На фронті — із 2014 р. Під час боїв за Донецький аеропорт не брав до рук зброю. Бойовий медик і капелан 3-ї роти 206-го окремого батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони м. Києва. 25 лютого 2022 р. був важко поранений та мав змогу демобілізуватися, але через два місяці повернувся у свій підрозділ. Загинув 18 серпня 2022 р. унаслідок прямого влучання російської міни у бліндаж, де він надавав невідкладну допомогу пораненим побратимам, на Херсонщині. Своїм тілом Олег Марінченко закрив бойових товаришів, врятувавши життя чотирьох військовослужбовців. Похований 21 серпня 2022 р. Залишилися дружина, донька і дві онучки.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 57-річний бойовий медик і військовий капелан Олег Марінченко, позивні Архітектор і Падре, загинув 18 серпня 2022 року на Херсонщині. Він надав допомогу пораненим побратимам, коли ворожа міна влучила у їхній бліндаж. Падре закрив собою товаришів та отримав смертельні поранення. За словами бійців, останнім його словом було «амінь». Олег народився і жив у Києві. Працював тілоохоронцем, однак потім вирішив присвятити себе служінню Богові і став священиком. Був старшим дияконом та євангельським християнином-баптистом. Брав участь у Революції Гідності. А з 2014 року їздив на фронт як військовий капелан. Зокрема, був у Донецькому аеропорту, де тоді велися запеклі бої. Там отримав поранення і контузії. Відтоді їздив по передовій АТО\/ООС до військових. Пройшов курси з тактичної медицини. З початком повномасштабного російського вторгнення Олег приєднався до столичного 206-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обійняв посаду бойового медика і водночас був капеланом. Він рятував і підтримував побратимів, за що ті його поважали й цінували. «25 лютого 2022 року Олег був поранений і, зважаючи на вік, міг завершувати з армією. Але за два місяці він повернувся в роту й одразу став душею другого взводу. Хороший психолог, людина дивовижного внутрішнього спокою, ментор, який вмів розрадити, заспокоїти й вмотивувати. Інструктор з величезним досвідом бойових дій, крутий бойовий медик – Олег був одним із найкращих, надійніших бійців нашої роти. Він загинув від прильоту міни на найтяжчій позиції, яку росіяни обстрілюють нонстоп і намагаються взяти штурмом. Більшість осколків прийняв на себе, решта хлопців у бліндажі отримали поранення, але вижили. Олег був глибоко релігійною та щирою людиною. Він вірив у нашу справу й понад усе прагнув захистити країну, підтримати своїх побратимів. «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» – це саме про нашого Олега», – написав товариш Роман Кулик. «Велика людина. Добрий, чистий. Навіть я, той, хто бачив його разів 5 за всю службу, зміг це побачити. Маю за честь, що Олег був формальним командиром мого Капеланського батальйону. Олег звільняв Херсонщину і загинув, прикривши собою інших від уламків міни. Слава, честь, повага», – написала військова капеланка Олександра Андріяшина. Посмертно солдат Марінченко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Архітектора у Києві. В Олега залишилися дружина, донька й онуки.Платформа пам'яті 'Меморіал'