Бандурченко Олег Миколайович (Кіпарис)

Бандурченко Олег Миколайович народився 3 грудня 1959 р. у м. Кам’янське. Проживав у м. Вільногірськ. Навчався у середній школі № 2. Після школи закінчив Вільногірський технікум, вивчився на електрика. Працював на Вільногірському ГМК спочатку електриком, потім — енергетиком, головним інженером у КП «Жилсервіс», на заводі «ЗБВ». За 5 років у МЖК збудував житло для своєї родини. Олег Миколайович завжди користувався заслуженим авторитетом і повагою у громаді. Обирався депутатом Вільногірської міської ради двох скликань. Він із молодих років ніколи не залишався байдужим до подій, що відбуваються у суспільстві, до людських доль. Мабуть, саме тому в 1989 р. добровільно поїхав до Вірменії допомагати людям усувати наслідки потужного Спітакського землетрусу. Олегові Бандурченку були близькі деї Помаранчевої революції. Саме завдяки йому та його однодумцям у 2004 р. прапор Вільногірська побував у Києві на Майдані серед тисяч прапорів — символів перемін. Олег Бандурченко вітав переламні зміни у державі й у 2013–2014 рр. А з 2014 р., коли над країною нависла реальна загроза широкомасштабного вторгнення росії, без вагань пішов виборювати незалежність і територіальну цілісність України у зоні АТО та ООС. Із 2014 р. — у лавах ЗСУ. Пройшов шлях від простого солдата до штаб-сержанта, командира 1-ї мінометної батареї 17-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка. Лютий 2022 р. застав Олега Бандурченка на Донеччині, потім були військові дії в Луганській області, згодом їхню частину перекинули на Херсонський напрямок. Загинув 8 жовтня 2022 р. у бою за Херсон в районі с. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області. У Олега Миколайовича залишились дружина, троє дітей, двоє онуків, мати та сестра. Прощання із загиблим відбулося 27 жовтня 2022 р. у м. Вільногірськ. Поховали Олега Бандурченка на алеї Слави цвинтаря м. Вільногірськ на Дніпропетровщині.