- Укр
- Англ
Голомоз Олег Миколайович
16 серпня 1972 – 14 березня 2022Дніпропетровська обл. – Херсонська обл.
Біографія
Ще не доданоВійськова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Олег Голомоз загинув 14 березня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу с. Кошове Дніпропетровської області. Під час зіткнення з ворогом унаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав смертельні поранення. За п'ять місяців воїн мав би святкувати ювілей — 50 років. Олег Голомоз народився у с. Удачне Дніпропетровської області. Безмежно його любив упродовж життя. Навчався у професійному училищі № 2 м. Дніпропетровськ, де й залишився жити після одруження. Захоплювався активним відпочинком. Любив грати у шашки, нарди. Мав близько 10 свідоцтв про стрибки із парашутом та стільки ж занурень із аквалангом. Із 1993 р. був донором крові та її компонентів, завжди щиро сподівався, що його дії врятують комусь життя і покращать здоров'я. У 2009 р. отримав посвідчення Почесного донора. Близько 30 років Олег працював на підприємстві «Інтерпайп Ніко Тьюб», за пів року до вторгнення планував відзначити вихід на пенсію. Він був нагрівальником металу на дільниці прокату. Керівники згадують Олега як відповідального, колеги — як людину, яка завжди приходила на допомогу. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік відмовився від броні, яку надало підприємство, та добровільно пішов на фронт. Після останньої робочої зміни 26 лютого 2022 р. приєднався до лав ЗСУ. Служив у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді. Був старшиною. Разом із побратимами виконував бойові завдання на межі Дніпропетровщини і Херсонщини. У середині березня з ним зник зв'язок. Через два місяці загибель Олега підтвердилася. «Він — мій Герой по життю. Найкращий чоловік у світі. Усі найважливіші якості справжнього чоловіка були закладені у ньому. Наш Герой навіки», — зазначила дружина воїна Тетяна. «Він був дуже товариським, щирим. Не терпів нахабства і лицемірства, виступав за справедливість і прагнув своїми діями змінити світ на краще. Надзвичайна людина! Я не знала нікого, хто так любив би все, що його оточує. Я описала б його словом «відданий». Здається, він ніколи нічого не боявся. Ніколи й ні з ким не було так безпечно, як з Татом. Він багато жартував і любив ризикувати, був відкритий до нового. Дуже мудрий, розумний — здається, знав відповіді на всі запитання. Часто згадую його слова про почуття невиконаного боргу, Тата це бентежило ще задовго до війни. Його дії вранці 26 лютого 2022 р. були виважені. Він повідомив, що стає на захист Батьківщини за 10 хвилин до від'їзду. Казав: «Я не зможу спостерігати за тим, що окупанти роблять на нашій землі. Не хочу, щоб за мене воювали діти». Заспокоював нас із передової, не хотів хвилювати. Останнє повідомлення: «Привіт, у мене все чітко. Наразі проблеми зі зв'язком, можливо надовго, передзвоню за можливості». Він спонукав бути свідомими, учив цінувати та помічати найкраще в усьому, що маєш. Любив Україну і наголошував, щоб спілкувались державною мовою. Найкращий чоловік, батько, друг і справжній син України», — розповіла донька Ірина. «Це був найсильніший чоловік, якого я знав. Навіть у найскладніших ситуаціях не занепадав духом. Підтримував нас і рішуче знаходив вихід із усіх ситуацій. Здається, не було нічого, що він не вмів би зробити у будинку. Навчив нас усього, що потрібно для життя. І прищепив найважливіше — доброту, мораль. Намагався допомагати всім, хто потребує, без жодної користі для себе. Я був найщасливішою людиною у світі, поки він був із нами», — додав син Сергій. Поховали Олега Голомоза на Алеї захисників України Краснопільського кладовища в м. Дніпро. Вдома на нього чекали дружина, син, донька, рідні і друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'