Лук'янчук Олег Олександрович

43-річний солдат Олег Лук'янчук загинув 30 жовтня 2022 р. поблизу с. Кислівка на Харківщині. Під час виконання бойового завдання боєць підірвався на вибуховому пристрої та дістав смертельні поранення. Олег народився в с. Гаразджа Волинської області. Жив у Луцьку. Там закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 25 та професійно-технічне училище. Строкову службу проходив у прикордонних військах в Одесі. У 1999 р. пішов на службу за контрактом до підрозділу Національної гвардії України в Луцьку. Згодом у мирному житті працював водієм-інкасатором «ПриватБанку». У квітні 2020 р. чоловік вирішив повернутися до війська. Служив за контрактом у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Обіймав посаду водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. Був учасником ООС. З початком повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжував боронити рідну країну від окупантів. За час служби боєць був нагороджений відзнакою командира 14-ї ОМБр, а також медалями «10 років сумлінної служби» та «Захиснику Вітчизни». «Мій татко — приклад того, яким має бути справжній чоловік. Мужній, сильний і водночас дуже добрий. Борець за справедливість та людина, яка ніколи не лишить в біді, завжди підтримає та дасть цінну пораду. Мій тато — сонячний промінчик, завжди усміхнений і веселий. Через це в нього було багато друзів. Мій тато — Герой. Сильний духом і дуже мудрий. Кожна хвилинка, проведена з татом, була наповнена справжнім зарядом, позитивною енергією та радістю. Лише хороші моменти спадають на думку, коли згадую татка. Всі надзвичайно його любили, і я пишаюсь, що мене виховав саме він. Тато мене навчив багато чого і завжди хвалив, навіть у дрібницях. Саме це мене надихало, і зараз я намагаюся все робити так, щоб він там, дивлячись із неба, пишався мною та радів», — розповіла донька полеглого Ангеліна. Поховали воїна у рідному селі. В Олега залишилися дружина та дві доньки.