- Укр
- Англ
Зінченко Олег Юрійович (Олов'яний)
28 вересня 1981 – 5 грудня 2023Запорізька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Олег Зінченко (позивний Олов'яний) загинув 5 грудня 2023 р. під час виконання бойового завдання на Донеччині. Воїну назавжди залишилось 42 роки. Олег народився у м. Запоріжжя. Закінчив міську школу № 78. У мирному житті виготовляв меблі, був червонодеревником. Вів активний спосіб життя, здобув розряд кандидата у майстри спорту з кікбоксингу. Обожнював мотоцикли та море. Любив лагодити все вдома. На початку повномасштабної війни чоловік поповнив лави Національної гвардії України, щоб захистити рідний дім та близьких. Воював у складі 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій». У вересні 2023 р. Олег приїхав додому у відпустку, бо в них із дружиною Оленою народилася донька Анна, на яку він так чекав. Але встиг побачити дитину лише в її перші два тижні життя. Востаннє їхня велика сім'я зібралася разом на день народження воїна — 28 вересня, а ввечері того ж дня він поїхав на війну. Звідти повернувся вже на щиті. «Батько — неймовірна людина, дуже щирий і мужній воїн. Він був поранений, після операції та тривалого лікування став у стрій і продовжив захищати Батьківщину. Олов'яний був справжнім воїном, мужнім, сміливим і завжди готовим прийти на допомогу побратимам. Справжній патріот України. Завжди був уважний. Мріяв після закінчення війни всією великою родиною сидіти біля моря і грітися на сонечку — з дітьми та онуками, яких, на жаль, немає, бо мій чоловік Валерій Востріков теж загинув на цій війні… Перед останнім своїм виїздом привітав мене з першою виставою (я влаштувалась у театр), надіслав своє фото в автобусі і написав, що цей бій присвячений пам'яті мого чоловіка, як тато казав, «справжнього запорізького козака». Я дуже просила цього не робити, бо боялася втратити і його… Вони завжди з моїм чоловіком казали, що все буде добре. Ненавиджу ці слова. Я чула їх двічі і двічі втратила рідних людей… Він був справжнім воїном і козаком. І написав, що його діти та кохана дружина є сенсом його життя. Він дуже любив маму, вони були спорідненими душами», — розповіла донька загиблого Ольга. Поховали нацгвардійця у Запоріжжі. У героя залишилися мама, брат, дружина, дві доньки та син від першого шлюбу.Платформа пам'яті 'Меморіал'