Гончаренко Олександр Анатолійович (Нет)

Головний сержант Олександр Гончаренко (позивний Нет) загинув 21 лютого 2023 р. під час виконання бойового завдання поблизу с. Павлівка на Донеччині. Воїну було 44 роки. Олександр був родом із м. Ізюм Харківської області. Навчався у середній школі № 3. У 1996 р. закінчив Ізюмське ПТУ № 61 та здобув фах тракториста-машиніста. У 1996–1998 рр. проходив строкову службу в танкових військах. Після армії став робітником лісового господарства в Національному парку «Святі Гори» м. Святогірськ, потім — в Ізюмському звірогосподарстві. З 2005 р. був водієм у підприємця. Захоплювався автомобілями та добре в них розбирався. У травні 2022 р. чоловік був призваний до лав ЗСУ. Воював у 52-му окремому стрілецькому батальйоні. Обіймав посаду командира кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецької роти. Позивний отримав через те, що роздавав побратимам інтернет через смартфон. За службу воїна відзначили медаллю «Захиснику України», яку вручили дружині вже після його загибелі. «Я не знаю, як описати його двома словами… Це був найкращий брат у всесвіті! Він був завжди найкращим сином і батьком, піклувався про родину та друзів, яких у нього дуже багато. Це людина, як писав його командир, з великої літери, надійна і стійка. Він був щирий, відкритий, завжди готовий усім допомогти, людина-свято. Завжди міг знайти спільну мову з будь-ким. Саша був справжнім. Загибель мого братика — це шок і велике горе у нашій родині. І досі не віримо, що його немає. Дуже пишаюся тим, що саме він був моїм братом, а у мами — такий син», — говорить про загиблого його сестра Наталія Гончаренко. Поховали Олександра в рідному місті, на Алеї Слави, поруч із племінником Владиславом Гончаренком, який теж загинув на війні у 2022 р. У захисника залишились мама, сестра, дружина, син і донька.