Сергієнко Олександр Анатолійович (ЛСД, Ісус)

Старший солдат Олександр Сергієнко (позивні ЛСД, Ісус) загинув 9 вересня 2022 р. біля с. Мазанівка на Донеччині. Група українських воїнів потрапила під мінометний обстріл під час евакуації пораненого побратима з сірої зони. Олександр зазнав смертельних поранень. Йому назавжди залишилось 30 років. Олександр народився і жив у Києві. Закінчив приладобудівний факультет НУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Із 2014 р. працював програмістом у компанії «Netсracker». Був майстром спорту з академічної греблі. Захоплювався історичною літературою, історією України та національно-визвольного руху XX століття, планував здобути другу вищу освіту та написати наукову дисертацію на цю тему. Писав статті для вікіпедії українською мовою. Любив комп'ютерні ігри та мініфутбол. З першого дня повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних сил України. Із травня 2022 р. служив у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. «За два дні до початку повномасштабного вторгнення Сашко вже був на зв'язку з командиром та готувався до мобілізації у ЗСУ (до цього він проходив строкову службу в 2016 р.). Під час короткої відпустки Саші вдалося скласти ЗНО. Це був перший крок до давньої мрії — здобути другу вищу освіту на історичному факультеті КНУ імені Т. Шевченка та писати наукові роботи. Сашко був неймовірною людиною. Гарний, розумний, відданий та мужній, справжній патріот України. До повномасштабного вторгнення ми багато подорожували, чоловік їздив у відрядження до Канади, але своє майбутнє ми бачили саме в Україні. Скільки було планів та мрій, здавалося, що все життя попереду. Але війна забрала Сашка назавжди. Мій чоловік для мене — справжній Герой. Я пишаюся ним і хочу, щоб пам'ять про нього жила», — розповіла дружина загиблого Яна. Поховали Олександра на Лісовому кладовищі у рідному Києві. У воїна залишилися батьки та дружина. Посмертно захисник нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава».