- Укр
- Англ
Тимченко Олександр Анатолійович (Фобос)
23 червня 1996 – 27 серпня 2022Вінницька обл. – Донецька обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 26-річний капітан Олександр Тимченко (позивний Фобос) загинув 27 серпня 2022 р. біля с. Верхньокам'янське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, офіцер дістав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу позицій українських воїнів. Олександр народився у с-щі Крижопіль Вінницької області. У 2011–2013 рр. навчався у Кам'янець-Подільському ліцеї військово-фізичної підготовки. У 2017 р. закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Постійно вдосконалював знання з військової справи. У 2017 р. молодий офіцер розпочав військову службу в 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Служив у самохідному артилерійському дивізіоні. Спочатку був командиром батареї, згодом став командиром реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону. Брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Із 31 січня 2022 р. обіймав посаду заступника командира з артилерії 2-го механізованого батальйону. «Він — єдина наша дитина, наш всесвіт, наш Герой, наша гордість! Завжди усміхнений, позитивний, ніколи не скаржився, що йому важко. Для всіх мав одну відповідь: «Все буде добре. Без бою не здамося». Неймовірно важко... Найдорожчий у цілому світі синок! Мав безліч планів на майбутнє. Біль… Неймовірний біль, який стає з кожним днем важчим», — розповіла мама офіцера Людмила. «Олександр був справжнім патріотом України, незламним Воїном світла, котрий боронив свободу і незалежність нашої Батьківщини, український артилерист, їх називають «Богами війни». І він це довів на фронті, осідлавши ворожий танк. У свої 26 років Фобос був прикладом для підлеглих, його любили та поважали, він був вірним другом та одним із тих незламних і відчайдушних воїнів, на яких тримається наша нація. Без батька залишився маленький син, без єдиного сина — батьки, наша бригада осиротіла без командира», — написали побратими і посестри з 54-ї ОМБр. Поховали Олександра в рідному селищі. У нього залишилися батьки, дружина, син, рідні, друзі і побратими. Посмертно герой нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Платформа пам'яті 'Меморіал'