Синельников Олександр Миколайович (Док)

Бойовий медик Олександр Синельников (позивний Док) загинув 8 червня 2022 р. під Сєвєродонецьком на Луганщині. Він намагався надати допомогу пораненому побратиму, коли окупанти почали артилерійський обстріл. Через місяць Олександру мало б виповнитися 26 років. Олександр народився у м. Берислав Херсонської області. Там закінчив медичний коледж. Після випуску у 2015 р. пішов в АТО. Обіймав посаду начальника медичного пункту. У 2019 р. після п'яти контузій повернувся до мирного життя. З 2020 р. мешкав із родиною на Київщині. Продовжував здобувати вищу медичну освіту. У 2021 р. отримав диплом фізичного терапевта, ерготерапевта. Працював у Київському військовому госпіталі. Мав свій масажний кабінет. Під час повномасштабного російського вторгнення Олександр повернувся до війська. Служив у головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Продовжував рятувати побратимів на передовій. Однак сам додому вже не повернувся. «Саша з першого дня війни намагався вступити до лав ЗСУ. Але нашій донечці було тоді 10 місяців, і він не знав, як її та мене залишити. Спочатку Саша був у теробороні, організував медпункт та гуманітарну допомогу в нашому кварталі, лікував діток та дорослих, бо лікарів не було, «швидкі» практично не приїжджали. Він із другом розвозив ліки та продукти у київські школи. А в березні він усе ж наважився і в Ірпені пішов добровольцем. Казав: «Я тут зробив, що міг, тепер я йду до хлопців, я потрібен там». Покликанням мого коханого було допомагати людям. Доля завжди вела туди, де він потрібен. На вулиці, у транспорті він завжди опинявся поряд із людьми, які потребували медичної допомоги. Навіть посеред ночі йшов допомагати, коли «швидка» відмовлялася їхати (були такі випадки, бо пацієнти — іноземці). Також Саша писав вірші, співав. Він був справжнім патріотом своєї країни, ніколи не жалів себе заради інших. Разом з ним померла і я, проте маю продовжувати існувати заради нашої донечки. Він був моєю найріднішою людиною… Я любитиму його до кінця свого життя», — розповіла дружина героя Карина. Поховали захисника у с. Софіївська Борщагівка Київської області. В Олександра залишилися батьки, дружина і донька. Посмертно сержанта Олександра Синельникова нагороджено подякою та відзнакою «За оборону Коцюбинського» та медаллю від Голови ГУР «За мужність при виконанні спецзавдань».