Антоненко Олександр Олександрович

29-річний старший солдат Олександр Антоненко загинув 6 жовтня 2022 р. біля с. Званівка на Донеччині. Їхав за пораненими і потрапив під ворожий ракетний обстріл. Осколками пробило всі органи бійця, поранення були смертельними. Олександр народився у с-щі Межова Дніпропетровської області. Закінчив Авдіївське залізничне училище. Оселився у Запоріжжі. Працював водієм теплоелектровоза. Захоплювався автомобілями — це було його найбільшим хобі, він любив копирсатися в них, міг цим займатися днями і ночами. У 2014–2018 рр. брав участь в АТО / ООС у складі Збройних сил України, обіймав посаду механіка-водія. У 2019 р. його перевели до в/ч у Запоріжжі, де чоловік займався ремонтом військової техніки, що поверталася з зони бойових дій. У 2021 р. звільнився з армії. Під час повномасштабної війни Олександр знову був призваний до ЗСУ. Пройшов навчання в Києві. Згодом воював за свою країну в складі 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. Обіймав посаду механіка-водія. Разом із побратимами боронив Донеччину. «Мій брат завжди був доброю, веселою та світлою людиною. Він завжди простягав руку допомоги, про що б його не попросили… Я дуже шкодую, що не змогла йому допомогти. Дуже його не вистачає…» — розповіла Дар'я Журенко. Поховали воїна у с. Матвіївка Запорізької області. В Олександра залишилися батьки, сестра, брат і дружина.