- Укр
- Англ
Чуйко Олександр Олександрович
9 жовтня 1993 – 6 березня 2022Хмельницька обл. – Миколаївська обл.
Орден Богдана Хмельницького II ступеня

Біографія
Чуйко Олександр Олександрович народився 9 жовтня 1993 р. у смт Антоніни Красилівського району на Хмельниччині.
Після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба розпочав службу в 18-й окремій бригаді армійської авіації імені Івана Сікорського.
У 2017 р. брав участь у миротворчій місії ООН у Республіці Конго.
Учасник АТО / OOC.
Із початком широкомасштабного російського вторгнення знову виконував бойові завдання.
Загинув 6 березня 2022 р. на Миколаївщині, коли російські агресори збили два гелікоптери 18-ї окремої бригади армійської авіації.
Попрощалися з загиблим 17 березня 2022 р. у м. Полтава, біля Свято-Успенського собору.
Похований на алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у м. Біла Церква на Київщині.
Залишилися дружина та дві доньки.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Командир вертолітної ланки Олександр Чуйко загинув 6 березня 2022 року у Миколаївській області. Того дня російські окупанти збили два українських гелікоптери Мі-8, загинули шестеро військовослужбовців. Олександр народився у селищі Антоніни Хмельницької області. Успішно закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після випуску поїхав на службу до Полтави у 18-ту окрему бригаду армійської авіації імені Івана Сікорського. Олександр обожнював польоти та пишався своєю службою в авіації. Коли почалася повномасштабна війна, капітан Чуйко з перших днів захищав українське небо від російських окупантів та успішно завдавав втрат ворогам. На Миколаївщині життя захисника обірвалося, у тому бою загинув його кращий друг та побратим капітан Владислав Горбань. За високий професіоналізм та відвагу у березні 2022 року капітана Чуйко нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. І цього ж місяця, але вже посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. «Мій чоловік був неймовірно розумним, добрим, відповідальним, позитивним, люблячим. Він був не просто офіцером, він був пілотом з крові! Політ – це було щось для нього особливе та неймовірне, він завжди говорив: «Я не зможу жити без польоту!». Він був дисциплінованим та відважним в роботі. Коли почалася війна, сказав мені: «Будь сильною, я маю йти захищати Вас і ваше майбутнє, наші діти мають жити у вільній країні, бережи їх, я безмежно вас люблю!». Він був неймовірно люблячим та прекрасним батьком для наших донечок, робив усе, щоб їм було добре, щоб їх дитинство було щасливе. Він подарував мені щасливі роки спільного життя, привів у цей світ прекрасних двох донечок. Ми відносно рано створили сім'ю і за короткий час багато чого досягли, чомусь, він так поспішав жити… Так сильно любив життя, яке обірвалося так рано. Я назавжди пам'ятатиму слова: «Ви – моє все!», – розповіла дружина Олена. Поховали офіцера на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр» у м. Біла Церква Київської області. Вдома на Олександра чекали молода дружина та дві доньки.Платформа пам'яті 'Меморіал'