- Укр
- Англ
Братчук Олександр Петрович (Дядя Саша)
14 грудня 1967 – 29 жовтня 2022Черкаська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Братчук Олександр Петрович народився 14 грудня 1967 р. у м. Жашків Черкаської області. Із 25 лютого 2022 р. став на захист України від російського вторгнення, обіймав посаду номера обслуги 2-ї мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 29 жовтня 2022 р. під час наступу російської 155-ї бригади в районі с. Павлівка Донецької області, будучи на нульовій позиції, прийняв зі своєю бригадою весь удар на себе. Намагаючись відбити штурм, Олександр Братчук знешкодив 1 БМП, а при спробі знешкодити другу БМП був смертельно поранений. Із 29 жовтня 2022 р. вважався зниклим безвісти. Похований 14 грудня 2022 р. у м. Жашків. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Братчука Олександра Петровича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Олександр Братчук, позивний Дядя Саша, загинув 29 жовтня 2022 року, відбиваючи штурм окупантів біля села Павлівка на Донеччині. Воїну було 54 роки. Олександр народився у місті Жашків Черкаської області. Після закінчення школи в Уманському професійно-технічному училищі здобув фах плиточника-лицювальника. Після строкової служби в армії влаштувався на завод «Більшовик». Певний час працював на цукровому заводі, а потім став майстром підприємства «Райагробуд». З початком повномасштабного вторгнення Олександр добровольцем вступив до лав ЗСУ. Воював у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Перебував у найгарячіших точках. За весь період служби жодного разу не був на ротації. 29 жовтня 2022 року при спробі відбити ворожий штурм отримав смертельне поранення. З того дня вважався зниклим безвісти. Тільки після офіційного обміну 6 грудня 2022 року вдалося повернути тіло Олександра. Його поховали в рідному місті 14 грудня – цього дня Олександру виповнилося б 55 років. «Біль, який залишиться назавжди в моєму серці... Пів року тому я втратила найважливішу людину в моєму житті – мого тата. Він завжди був найкращим другом, порадником та людиною з великої букви. 3 початку повномасштабного вторгнення ні разу не приїхав додому на ротацію. Його слова, які я чула постійно: «Я не можу залишити своїх хлопців, ми разом з самого початку війни і разом після перемоги повернемося додому!». Він був патріотом своєї Батьківщини та до останнього подиху зі зброєю в руках стояв на захисті нашої неньки-України. Вічна та Світла пам'ять Герою України!» – розповіла донька загиблого Людмила. «Він був найкращим сином, люблячим чоловіком, добрим татом, турботливим дідусем, чудовим братом, дядьком та дуже хорошою людиною», – додали рідні. В Олександра залишилися мама, дружина, діти, онуки, сестра та племінники.Платформа пам'яті 'Меморіал'