- Укр
- Англ
Коберник Олександр Петрович (Док)
2 червня 1970 – 20 жовтня 2022Тернопільська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Коберник Олександр Петрович народився 2 червня 1970 р. у с. Старий Почаїв Тернопільської області у сім’ї військовослужбовця. Упродовж 1977–1984 рр. навчався у Почаївській середній школі. Після переїзду родини до м. Джанкой (АР Крим) продовжив навчання у місцевих закладах середньої освіти. Закінчив відділення духових інструментів Кримського училища культури та філологічний факультет Сімферопольського державного університету. Також завершив магістерську програму за спеціальністю «Управління навчальними закладами» у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Заочно навчався у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського за програмою «Громадське здоров’я». У 1988–1990 рр. проходив строкову військову службу. Після закінчення навчання працював учителем української мови та літератури у Джанкойській загальноосвітній школі I–III ступенів № 3. У 1992 р. одружився. У 1993 р. разом із дружиною переїхав до м. Нововолинськ, де згодом працював учителем української мови та літератури, а також очолював музичний гурток у Нововолинському центрі дитячої та юнацької творчості. У 2000 р. вирішив присвятити себе служінню церкві та отримав сан пастора Церкви адвентистів сьомого дня. З 2001 р. виконував служіння пастора у громадах Волинської області. Докладав багато зусиль до розвитку слідопитського руху. У 2007 р. родина переїхала до Львова, де Олександр Коберник став засновником та першим директором приватного ліцею «Живе Слово», паралельно здійснюючи пасторське служіння. Згодом працював учителем початкових класів у ліцеї «Просвіта». У 2016 р. був обраний директором приватного навчально-виховного комплексу «Щасливе місто» у м. Тячів Закарпатської області. З початком повномасштабного вторгнення росії добровольцем став на захист України. Проходив військову службу у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України, обіймав посаду старшого бойового медика. Загинув 20 жовтня 2022 р. під час виконання військових обов’язків у с. Торське Краматорського району Донецької області. Похований на Личаківському кладовищі. В Олександра Коберника залишилися дружина та троє дітей.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Олександр Коберник загинув 20 жовтня 2022 року в бою з російськими окупантами біля села Торське на Донеччині. Захиснику був 51 рік. Олександр народився у селі Старий Почаїв Тернопільської області в родині військовослужбовця. У 14 років переїхав з батьками у Джанкой. Закінчив там відділення духових інструментів Кримського училища культури. Згодом – магістерську програму Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету. Викладав українську мову та літературу в середній школі №3 міста Джанкой. Під час навчання на філологічному факультеті Таврійського національного університету познайомився з майбутньою дружиною Оленою. В 1992 році вони побралися. Жили на Волині. У 2007-му переїхали до Львова. Там Олександр відкрив і очолив приватну школу «Живе Слово». Паралельно займався пасторським служінням. Пізніше працював учителем початкових класів у ліцеї «Просвіта» Львівської міської ради. У 2016-му став директором приватного дошкільного навчального закладу у Тячеві на Закарпатті. У 2017-му закінчив Уманський державний педагогічний університет за спеціальністю «Початкова освіта та практична психологія». З першого дня повномасштабного вторгнення російських окупантів Олександр пішов до військкомату. Служив на посаді старшого бойового медика у 125-й окремій бригаді територіальної оборони Збройних сил України. «Він не боявся смерті. Бо вірив, що вік кожної людини відміряний Богом до секунди. Був переконаний, що краще зустріти смерть на полі бою, наближаючи перемогу, ніж ховатися від докорів сумління в тилу. Адже герої не вмирають. Вони живими йдуть на Небеса!» – написала своячка загиблого, поетеса Галина Хмільовська. Головний сержант Коберник посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Поховали захисника на Личаківському цвинтарі у Львові. В Олександра залишилися дружина Олена і троє дітей: Ярослав, Іван та Анастасія.Платформа пам'яті 'Меморіал'