Сомік Олександр Сергійович (Сом)

Морпіх Олександр Сомік (позивний Сом) загинув 19 листопада 2023 р. у районі с. Кринки на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання дістав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Воїну було 35 років. Олександр родом із с. Устя Вінницької області. Закінчив 9 класів Устянської школи. Потім пішов працювати на місцеве підприємство, де був наймолодшим співробітником. У 2006 р. був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України. Після демобілізації повернувся на підприємство. Згодом шукав себе у різних сферах діяльності та змінив багато робіт. До вторгнення працював водієм. Був одружений. Разом із дружиною виховував доньок. Захоплювався риболовлею. Любив собак. Коли почалась повномасштабна війна, чоловік був за кордоном, але прийняв рішення повернутися на Батьківщину. У серпні 2023 р. був мобілізований до військово-морських сил ЗСУ. Службу проходив у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Обіймав посаду стрільця-санітара десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 18-го окремого батальйону. «Олександру ще б жити і жити, ростити своїх дівчат, підтримувати батьків і радіти життю. Але життя скінчилось… Сом назавжди залишиться у наших серцях позитивчиком. Коли Саша йшов вулицею, його було чути. З усіма вітався, та ще якось по-особливому, весело. Зупиниться та запитає, як справи. Він приймав рішення повільно, але завжди обдумано. Мав велике та добре серце і щиру усмішку, багато друзів. А ще Саша дуже любив собак. Тож своїй дружині Анні на день народження подарував великий букет квітів і маленьке цуценя. Обожнював пельмені та рибу», — розповіли рідні загиблого. Поховали захисника в рідному селі. В Олександра залишилися батьки Сергій Анатолійович та Марія Миколаївна, дружина Ганна, доньки Сніжана та Анастасія, рідні, друзі та побратими.