- Укр
- Англ
Столярчук Олександр Сергійович (Мотиль)
7 липня 1985 – 8 травня 2024Харківська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Олександр Столярчук (позивний Мотиль) загинув у бою 8 травня 2024 р. біля с. Новомихайлівка Донецької області. Воїну було 38 років. Олександр був родом із Харківщини. Закінчив 9 класів у Лозівській загальноосвітній школі І–III ступенів № 10, потім перейшов до школи № 11. Здобув вищу освіту в Українському державному університеті залізничного транспорту за спеціальністю «Залізничні споруди та колійне господарство». Цікавився технікою, любив футбол. У цивільному житті спочатку працював монтером колії у Харківській дистанції колії «Укрзалізниці». За три роки став бригадиром із поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 5-го розряду. Улітку 2023 р. Олександр прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Обіймав посаду старшого стрільця 2-го десантно-штурмового відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Колеги пригадують, що чоловік не боявся жодної роботи. У перші дні великої війни поновлював колії після вибухів на небезпечних ділянках. «У роботі Олександр був прикладом для всіх. Він навіки залишиться у нашій пам'яті взірцем мужності та любові до України. Його небайдужість та відданість роботі запалювала усіх. Він охоче брався за найскладніші завдання й майстерно їх виконував, попри труднощі. При цьому він ніколи не скаржився на нелегку працю колійника, бо залізниця була його покликанням», — поділився спогадами про колегу В'ячеслав Векленко, шляховий майстер, який не один рік пліч-о-пліч працював із Олександром Столярчуком. Поховали бійця на центральному кладовищі у м. Лозова. В Олександра залишилися батьки, брати, сестра, дружина та діти.Платформа пам'яті 'Меморіал'